Як визначити плату за використання торгової марки по роялті

Так, можна встановити фіксовану суму роялті — закон це дозволяє, і це нормальна практика, якщо складно визначити частку доходу.

Розмір та спосіб оплати роялті визначаються сторонами договору, оскільки винагорода за використання об’єкта права інтелектуальної власності встановлюється за домовленістю (Цивільний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3863, ст. 1109). Закон не зобов’язує прив’язувати роялті саме до доходу, тому можливі різні варіанти: фіксована сума, відсоток від доходу, комбінований підхід тощо.

Якщо неможливо виділити частку доходу від використання торговельної марки, застосування фіксованого платежу (щомісячного або одноразового) є повністю обґрунтованим. Це відповідає суті ліцензійних відносин і не суперечить законодавству. Головне — чітко прописати у договорі, що винагорода є фіксованою і не залежить від обсягів діяльності.

З точки зору податків важливо, щоб платіж відповідав визначенню «роялті» — тобто це має бути плата саме за право користування об’єктом, без переходу права власності (Податковий кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text, пп. 14.1.225). У такому випадку виплата роялті у грошовій формі не є об’єктом ПДВ (ПКУ, пп. 196.1.6).

Для обґрунтування розміру фіксованої плати бажано мати економічне пояснення: витрати на створення/реєстрацію ТМ, аналіз ринку, очікуваний ефект від використання бренду.

У договорі доцільно прямо зазначити, наприклад:
«Винагорода за користування торговельною маркою встановлюється у вигляді фіксованого щомісячного платежу в розмірі ___ грн та не залежить від обсягу доходу ліцензіата».

Раді допомогти, звертайтесь ще!