Правомірність оформлення зовнішніх сумісників: ризики та документи для кадрової справи

Вітаю Чи відповідає вимогам трудового законодавства України ситуація, коли на підприємстві всі працівники оформлені лише як зовнішні сумісники (без жодного працівника за основним місцем роботи)? Які умови мають бути виконані, щоб це було правомірно: наявність підтвердження основного місця роботи в інших роботодавців, обмеження щодо тривалості робочого часу, табелювання, режиму та оплати праці? Чи є ризики перекваліфікації таких відносин як основних або як прихованої зайнятості, і які санкції/штрафи можливі під час перевірки Держпраці? Як коректно оформити кадрові документи (заяви, накази, трудові договори), щоб мінімізувати ризики?

НК

Наталя, консультант

експерт

27.02.2026 | 21:42

Очікує відповідь

Жодних обмежень щодо оформлення працівників, які мають основне місце роботи у іншого роботодавця, як зовнішніх сумісників законодавство не визначає.

Ст.43 Конституції України гарантує право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку громадянин вільно обирає або на яку вільно погоджується. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч.2 ст. 21 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n123 ).

Й від роботодавця не залежить форма працевлаштування працівника- за основним місцем роботи чи за сумісництвом. Спосіб оформлення залежить тільки від того чи є у працівника основне місце роботи, чи його немає.

Сумісництво не можливо без основного місця роботи. Скоріш за все, ваше підприємство має таку специфіку, що працівники його розглядають як додаткове місце роботи й додатковий заробіток.

Якщо у працівника немає основного місця роботи, то оформити його за сумісництвом не можна.

Тому при прийнятті на роботу маєте вимагати у працівника документи, що будуть підтверджувати наявність основного місця.

В ст.24 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 зазначено: При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

З трудової книжки або її копії та відомостей з Держ.реєстру роботодавець може визначити чи є у працівника основне місце роботи.

Якщо працівник після прийняття на роботу за сумісництвом звільнюється з основного місця роботи- він повинен повідомити про це роботодавця за сумісництвом й змінити форму трудового договору на основне місце (через звільнення/ прийняття). Відповідальність за неповідомлення роботодавця в цьому випадку лежить на працівникові й штрафів не буде.

Але, якщо роботодавець не виконує вимоги ст.24 КЗпП при прийнятті на роботу й оформлює з працівником, який немає основного місця роботи трудові відносини за сумісництвом, Держпраці, ДПС можуть визнати порушення КЗпп й накласти штрафи за ст.265 КЗпП (1МЗП)

Раді допомогти, звертайтесь ще!