Оподаткування роялті: ліцензійні платежі нерезиденту та податкові наслідки

У наведеній ситуації платежі за ліцензійним договором не визнаються роялті у розумінні ПКУ, тому обов’язок утримання податку з доходів нерезидента (у т.ч. 10% за Конвенцією з Естонією) не виникає; податок на репатріацію утримується лише у разі виплати доходу, який ПКУ прямо визначає як об’єкт оподаткування (зокрема роялті).

Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text роялті — це винагорода за використання або надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності. Водночас цим самим підпунктом прямо встановлено винятки: не вважаються роялті платежі за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені її функціональним призначенням та кількістю копій, необхідних для такого використання (використання кінцевим споживачем).

У вашому випадку право власності на програмне забезпечення не переходить,

а ПЗ використовується як складова частина власного кінцевого продукту без передачі прав на розповсюдження чи модифікацію як об’єкта ІВ. За таких умов платіж кваліфікується як оплата послуги (надання доступу/права користування в межах функціонального призначення), а не як роялті.

Оподаткування доходів нерезидента регулюється пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ. Податок на доходи нерезидента утримується лише з доходів, прямо перелічених у цьому підпункті (зокрема роялті). Якщо виплата не є роялті, а є оплатою послуг, така виручка нерезидента не підпадає під об’єкт оподаткування податком на репатріацію (підпункт "к" заначеног пункту). Відповідно, норми Конвенції між Україною та Естонією щодо ставки 10% для роялті застосовуються лише у випадку, якщо платіж відповідає визначенню «роялті». Якщо об’єкта оподаткування в Україні немає, положення Конвенції не застосовуються.

Отже, обов’язок утримання податку з доходів нерезидента виникає виключно у разі виплати доходу, який ПКУ визнає об’єктом оподаткування (зокрема роялті). У вашій ситуації такого обов’язку немає.

Щодо ПДВ: надання доступу до програмного забезпечення через мережу Інтернет належить до електронних послуг (пп. 14.1.56-5 ПКУ). Місце постачання електронних послуг визначається за місцезнаходженням отримувача (п. 186.3-1 ПКУ). Оскільки отримувач — резидент України, операція є об’єктом оподаткування ПДВ в Україні. Згідно зі ст. 208 ПКУ резидент — платник ПДВ зобов’язаний самостійно нарахувати податкові зобов’язання за ставкою 20% (механізм «reverse charge»), скласти податкову накладну з типом причини 14 та зареєструвати її в ЄРПН. За умови використання ПЗ у господарській діяльності сума ПДВ включається до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ПКУ.

Таким чином: платіж не є роялті; податок на репатріацію не утримується; ПДВ 20% нараховується отримувачем послуг за правилами ст. 208 ПКУ.

Раді допомогти, звертайтесь ще!