Оподаткування роялті: ліцензійні платежі нерезиденту та податкові наслідки
У наведеній ситуації платежі за ліцензійним договором не визнаються роялті у розумінні ПКУ, тому обов’язок утримання податку з доходів нерезидента (у т.ч. 10% за Конвенцією з Естонією) не виникає; податок на репатріацію утримується лише у разі виплати доходу, який ПКУ прямо визначає як об’єкт оподаткування (зокрема роялті).
Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text роялті — це винагорода за використання або надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності. Водночас цим самим підпунктом прямо встановлено винятки: не вважаються роялті платежі за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені її функціональним призначенням та кількістю копій, необхідних для такого використання (використання кінцевим споживачем).
У вашому випадку право власності на програмне забезпечення не переходить,
а ПЗ використовується як складова частина власного кінцевого продукту без передачі прав на розповсюдження чи модифікацію як об’єкта ІВ. За таких умов платіж кваліфікується як оплата послуги (надання доступу/права користування в межах функціонального призначення), а не як роялті.
Оподаткування доходів нерезидента регулюється пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ. Податок на доходи нерезидента утримується лише з доходів, прямо перелічених у цьому підпункті (зокрема роялті). Якщо виплата не є роялті, а є оплатою послуг, така виручка нерезидента не підпадає під об’єкт оподаткування податком на репатріацію (підпункт "к" заначеног пункту). Відповідно, норми Конвенції між Україною та Естонією щодо ставки 10% для роялті застосовуються лише у випадку, якщо платіж відповідає визначенню «роялті». Якщо об’єкта оподаткування в Україні немає, положення Конвенції не застосовуються.
Отже, обов’язок утримання податку з доходів нерезидента виникає виключно у разі виплати доходу, який ПКУ визнає об’єктом оподаткування (зокрема роялті). У вашій ситуації такого обов’язку немає.
Щодо ПДВ: надання доступу до програмного забезпечення через мережу Інтернет належить до електронних послуг (пп. 14.1.56-5 ПКУ). Місце постачання електронних послуг визначається за місцезнаходженням отримувача (п. 186.3-1 ПКУ). Оскільки отримувач — резидент України, операція є об’єктом оподаткування ПДВ в Україні. Згідно зі ст. 208 ПКУ резидент — платник ПДВ зобов’язаний самостійно нарахувати податкові зобов’язання за ставкою 20% (механізм «reverse charge»), скласти податкову накладну з типом причини 14 та зареєструвати її в ЄРПН. За умови використання ПЗ у господарській діяльності сума ПДВ включається до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ПКУ.
Таким чином: платіж не є роялті; податок на репатріацію не утримується; ПДВ 20% нараховується отримувачем послуг за правилами ст. 208 ПКУ.
Раді допомогти, звертайтесь ще!
Наказ про вихід на роботу після лікарняного лікарняного періоду
Уточнення декларації з податку на прибуток та штрафні санкції
Документи для списання товарів ФОП: нюанси та вимоги
Сплата ЄСВ для ФОП 3 групи під час декретної відпустки
Облік програмного забезпечення: початкова вартість і витрати підприємства
Коригування обліку субпідрядника після аудиту: важливі нюанси
Яка дата подання звіту: фактична чи звітна
ФОП подає звіт за січень, лютий, березень за місячною формою для звітування. В самому звіті яку ставити "дата подання", наприклад за березень 2026 - дату 20.04.2026 чи фактичну 09.05.2026 (Звіт будемо відправляти 09.05.2026)? Чи має це значення…

