Джерела даних для заповнення декларації про екологічний податок

Фактичні обсяги викидів для заповнення декларації з екологічного податку визначаються платником самостійно на підставі дозволу інвентаризації, технічної документації або розрахункових методик. Головним докментом є Дозвіл на викиди – у ньому зазначено перелік забруднюючих речовин, на які отримано дозвіл, та дозволені обсяги викидів.

Згідно ЗІР, https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27659 у разі відсутнсоті дозволу, розрахунок здійснюється самостійно.

Чи має право СГ самостійно визначати ставку екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, у разі відсутності дозволу на викиди із зазначенням назв забруднюючих речовин та норм граничнодопустимих викидів, для заповнення декларації?
ВідповідьКоротка:
Платник екологічного податку, який не має дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, самостійно визначає обсяги викидів та ставки податку.
При цьому, до суб’єкта господарювання застосовуються штрафні (фінансові) санкції, визначені ст. 123 Податкового кодексу України, у разі коли дані перевірки свідчать про заниження податкового зобов’язання в результаті невірно застосованої суб’єктом господарювання ставки екологічного податку.

Обсяги викидів стаціонарними джерелами забруднення платники екологічного податку визначають самостійно, а для перевірки правильності їх визначення контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища (п. 250.12 ст. 250 ПКУ).
Отже, платник екологічного податку, який не має дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, самостійно визначає обсяги викидів та ставки податку.
При цьому, до суб’єкта господарювання застосовуються штрафні (фінансові) санкції, визначені ст. 123 ПКУ, у разі коли дані перевірки свідчать про заниження податкового зобов’язання в результаті невірно застосованої суб’єктом господарювання ставки екологічного податку.
Питання щодо видання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення не належать до компетенції органів ДПС.

Згідно з підпунктом 242.1.1 Податкового кодексу України, об'єктом і базою оподаткування є фактичні обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Такі обсяги визначаються за результатами інвентаризації викидів, що проводиться відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Інвентаризація зазвичай включає перелік джерел викидів, види речовин і їх кількісні показники, і виконується спеціалізованими організаціями.

У разі відсутності приладів безпосереднього вимірювання допускається застосування розрахункових методів на основі питомих викидів, що визначаються з урахуванням виду пального, типу обладнання, потужності установок тощо. Методики розрахунків затверджуються Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України.

Додатково можуть використовуватися технічні паспорти обладнання (котлів, пальників, резервуарів), які містять інформацію про показники емісії або конструктивні характеристики, що впливають на викиди.

Для викидів CO₂ обов'язковим є застосування Інструкції про вимоги до оформлення документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, затвердженої наказом Міндовкілля від 27.06.2023 № 448. При цьому, згідно з пунктом 240.7 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати податку на CO₂ виникає лише за умови перевищення 500 тонн на рік.

Податок сплачується лише за викиди від стаціонарних джерел (котельні, генератори, резервуари). Викиди від мобільних джерел — таких як автотранспорт чи сільськогосподарська техніка — не є об’єктом оподаткування (підпункт 14.1.230 Податкового кодексу України).

У разі зберігання пального у власних ємностях обсяг викидів визначається за даними інвентаризації та технічними характеристиками ємностей, а не за обсягом придбаного пального.

Правильність визначення обсягів викидів може перевірятись Державною екологічною інспекцією відповідно до пункту 250.12 Податкового кодексу України.

Отже, якщо це все перевести в практичну площину: якщо мова про стаціонарне джерело забруднення — слід однозначно отримати дозвіл на викиди, а до того здійснити інвентаризацію (за допомогою спеціалізованого фахівця) та , у період до отримання дозовлу - розраховувати самостійно. Для цього має бути облік сировини, що утворює викиди: наприклад, у разі застосування твердопаливного котла — обсяг спаленого палива, у разі газового — обсяг газу за лічильниками тощо. Інвентаризація вказує, скільки яких речовин викидається на одиницю конкретного палива, і далі простий розрахунок покаже обсяг викидів.

Раді допомогти, звертайтесь ще!