Так, може, якщо в договорі оренди прямо передбачити, що поточний ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів здійснює та оплачує орендодавець, оскільки за законом сторони мають право змінити загальне правило про розподіл таких витрат.

За загальним підходом цивільного законодавства обов’язок утримувати майно в належному технічному стані та нести витрати, пов’язані з його використанням, покладається на орендаря. Зокрема, відповідно до ст. 801 Цивільного кодексу України наймач зобов’язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані, а згідно зі ст. 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі здійснюється наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Водночас ці норми є диспозитивними, а тому сторони вправі відступити від них на підставі принципу свободи договору, закріпленого у ст. 627 Цивільного кодексу України.

Саме тому, щоб у орендодавця (ПП) виникало право включати витрати на заміну мастил, датчиків, реле, фільтрів та інші роботи з поточного ремонту до складу власних витрат, це потрібно чітко і недвозначно зафіксувати в договорі оренди. Доцільно прямо зазначити, що обов’язок з проведення поточного ремонту, технічного обслуговування та заміни витратних матеріалів покладається на орендодавця, а всі витрати, пов’язані з такими роботами, він несе самостійно і вони не підлягають компенсації з боку орендаря. Така умова договору буде правовою підставою для бухгалтерського та податкового обліку витрат саме у орендодавця. Якщо цю норму чітко не зафіксувати - буде "за замовчуванням" діяти те, що вказане в ЦКУ - тобто поточний ремонт та обслуговування лягає на орендаря.

З точки зору бухгалтерського обліку транспортні засоби, передані в операційну оренду, залишаються на балансі орендодавця, що випливає з положень НП(С)БО 14 «Оренда». Витрати на підтримання основного засобу в робочому стані, зокрема витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт, не збільшують його первісну вартість, а визнаються витратами звітного періоду відповідно до п. 15 НП(С)БО 7 «Основні засоби». Якщо надання транспорту в оренду є основним видом діяльності ПП, такі витрати логічно включати до собівартості послуг оренди (дебет рахунку 23). Якщо ж оренда не є основною діяльністю, витрати на ремонт та запчастини відносять до інших операційних витрат, зокрема на субрахунок 949.

У податковому обліку з податку на прибуток ці витрати впливають на фінансовий результат за правилами бухгалтерського обліку, оскільки відповідно до пп. 134.1.1 Податкового кодексу України спеціальних коригувань для витрат на поточний ремонт власних основних засобів, що передані в оренду, не встановлено. Що стосується ПДВ, орендодавець має право на податковий кредит за придбаними запчастинами та послугами СТО на загальних підставах, відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, за умови що такі витрати пов’язані з його господарською діяльністю з надання майна в оренду.

Для підтвердження витрат у орендодавця доцільно мати належним чином оформлений договір оренди з умовою про ремонт за рахунок орендодавця, акти виконаних робіт від СТО або внутрішні акти списання запасних частин, а також документи, що обґрунтовують необхідність заміни конкретних деталей (дефектні акти, заявки на ремонт тощо).

https://7eminar.ua/news/5858-orendni-operaciyi-v-obliku-orendarya-buxgalterski-provedennya

https://7eminar.ua/news/13033-oblik-to-ta-remontu-avtomobilya-u-yurosobi

https://7eminar.ua/news/2074-orenda-avtomobilya-u-pracivnika-oblik-i-opodatkuvannya

Раді допомогти, звертайтесь ще!