Жодна норма чинного законодавства не встановлює строків давності для прийняття рішення про розподіл уже отриманого та задекларованого в бухгалтерській звітності чистого прибутку. Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає, що учасники товариства мають право приймати рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів, і не обмежує їх у виборі періоду, за який здійснюється таке розподілення (частина 2 статті 26). Частина прибутку, яка залишилася нерозподіленою після попередніх рішень, обліковується у власному капіталі підприємства — зокрема, на рахунку 443 «Прибуток, що використовується у звітному періоді».

Таким чином, якщо раніше рішенням єдиного учасника частину прибутку за 2018–2019 роки було вже спрямовано на дивіденди (та виплачено), а інша частина прибутку залишалася нерозподіленою (і не була направлена на резерви, розвиток, благодійність тощо), то підприємство має повне право ухвалити нове рішення про виплату цієї залишкової суми у вигляді дивідендів.

Водночас, слід врахувати податкові наслідки. Для платника податку на прибуток — юридичної особи у загальному режимі, при виплаті дивідендів за попередні роки необхідно враховувати вимоги п. 57.1¹ Податкового кодексу України щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток (крім випадків, коли такий обов’язок не виникає, наприклад, якщо сума дивідендів менша або дорівнює об'єкту оподаткування за відповідний звітний рік, або підприємство звільнене від цього внеску). Крім того, якщо дивіденди виплачуються фізичній особі, ТОВ на ЗС має утримати 5% ПДФО та 5% військового збору. (ТОВ на ЄП - 9 % ПДФО та 5% ВЗ)

Отже, повторне прийняття рішення щодо спрямування частини прибутку за 2018–2019 роки на дивіденди у 2025 році є цілком правомірним, за умови, що мова йде саме про ту частину прибутку, яка залишалася нерозподіленою та обліковується у складі власного капіталу.

Раді допомогти, звертайтесь ще!