Утилізація бракованих павербанків: облік, податки та екологічні наслідки

Так, браковані павербанки можна списати та передати на утилізацію компанії, що має відповідну ліцензію. Витрати, пов’язані з утилізацією, дозволено відносити до витрат підприємства при визначенні податку на прибуток. Водночас слід нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи з їх вартості придбання. Щодо екологічного податку: податок сплачується у разі розміщення відходів, і у разі, якщо відходи передаються утилізатору, розміщення як такого немає і обов’язку його сплачувати за загальним правилом не має бути, але існує фіскальний підхід ДПС, який варто враховувати - на думку ДПС податок на розміщення відходів виникає в момент утворення небезпечних відходів, і неважливо, скільки часу вони зберігалися - секунду, день, місяць чи рік.- тобто і тимчасове утримання до моме5ту, поки не забере утилізатору, створює об'єкт оподаткування.

Документи для оформлення списання включають наказ керівника про створення комісії, що фіксує псування, і акт списання ТМЦ, де зазначаються найменування, кількість, ціна павербанків та причини вилучення з використання. Далі укладається договір з утилізатором, оформлюється акт передачі відходів та акт виконаних робіт після утилізації. У бухгалтерському обліку списання вартості бракованих павербанків відображають проведенням Дт 947 або 949 — Кт 281, витрати на утилізацію — Дт 949 — Кт 631, а після оплати — Дт 631 — Кт 311.

Через наявність у павербанках літій-іонних батарей вони належать до небезпечних відходів, тому вимога утилізатора їх так класифікувати є логічною. Закон України "Про управління відходами" встановлює, що робота з такими відходами (у тому числі їх збирання, тимчасове зберігання та утилізація) потребує спеціальної ліцензії. Якщо небезпечні відходи зберігати без обладнаного місця, можливі адміністративні наслідки, тому бажано передавати їх утилізаторові без затримки.

Витрати на утилізацію та списання бракованих товарів зменшують фінансовий результат відповідно до правил бухгалтерського обліку, а Податковий кодекс України (пп. 134.1.1) не передбачає коригувань щодо таких операцій, отже вони впливають на об’єкт оподаткування податком на прибуток у загальному порядку.

Оскільки павербанки списуються та не використовуються у господарських оподатковуваних операціях, необхідно застосувати п. 198.5 ПКУ і нарахувати ПДВ, розрахований, згідно з п. 189.1 ПКУ, виходячи з вартості придбання. Зведену податкову накладну складають до кінця звітного періоду списання і реєструють у ЄРПН.

Стосовно екологічного податку: платником є той, хто розміщує відходи (пп. 240.1.3 ПКУ), а під «розміщенням» розуміють остаточне розміщення або захоронення у спеціальних місцях (пп. 14.1.223 ПКУ). При передачі відходів утилізатору ваше підприємство цього не робить. Проте ДПС з 2025 року подає інший підхід, згідно з яким навіть тимчасове зберігання може розглядатися як розміщення. У ЗІР наведено відповідь:

https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41590

"Чи є платником екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах СГ, який здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо)?

Коротка:

Так, суб’єкт господарювання є платником екологічного податку за розміщення відходів, оскільки здійснює тимчасове розміщення відходів, в тому числі небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), що не належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, то у нього виникають податкові зобов’язання з екологічного податку за розміщення відходів."

Щоб уникнути спорів, можливим рішенням є подання декларації з екологічного податку та сплата невеликої суми за квартал, у якому відбулися списання та тимчасове зберігання. Інший варіант — не нараховувати податок, керуючись нормами ПКУ, але тоді слід бути готовим обґрунтовувати позицію. ( Якнайменше загрожує штраф за 120.1 ПКУ за неподання декларації).

Раді допомогти, звертайтесь ще!