Поїздка працівника до ТЦК та СП не належить до службових відряджень, оскільки її метою є виконання обов’язків, установлених законодавством про військовий обов’язок, а не виконання службового доручення роботодавця. Поїздка зумовлена вимогами держави щодо ведення військового обліку, тому вона не може розглядатися як відрядження. На час виконання таких обов’язків працівникові гарантується збереження місця роботи, посади та середнього заробітку відповідно до частини другої статті 119 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 21 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Відсутність працівника оформлюється наказом про увільнення від роботи на період відвідування ТЦК та СП. Підставою для видання наказу є повістка або інший документ, що підтверджує виклик. У наказі необхідно зазначити гарантії збереження місця роботи та середнього заробітку. У табелі обліку робочого часу такий період позначається кодом «ІН» (цифровий код «22»), як інший невідпрацьований час, визначений законодавством.

Витрати пального підлягають списанню, навіть якщо поїздка не є відрядженням, оскільки використання службового автомобіля для виконання працівником визначених законом обов’язків є обґрунтованим та пов’язане з трудовими відносинами. Для підтвердження цих витрат складається подорожній або маршрутний лист за формою, розробленою підприємством самостійно (типові форми скасовані). У документі зазначають:

маршрут поїздки;

дані спідометра на початок і кінець поїздки;

загальний пробіг;

кількість отриманого та фактично витраченого пального.

До подорожнього листа додаються чеки АЗС. Саме цей документ разом із наказом про увільнення працівника підтверджує мету поїздки та обсяг витрат і є належною підставою для списання пального без ризику кваліфікації таких витрат як додаткового блага.

Раді допомогти, звертайтесь ще!