Цивільний кодекс України, ст. 813 прямо передбачає, що сторонами у договорі найму (оренди) житла можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Водночас, частина 2 цієї ж статті встановлює ключове обмеження: «Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб».

Отже, ваша компанія (орендодавець) може укласти договір оренди житлового будинку з іншою юридичною особою (орендарем) за умови, що остання використовуватиме цей будинок для проживання своїх працівників, а не для розміщення офісу чи ведення іншої господарської діяльності.
Переведення житлового приміщення в нежитлове потрібне лише у випадку, якщо воно буде використовуватися для господарських потреб (наприклад, як офіс, магазин, склад). Оскільки у вашому випадку будинок використовуватиметься за прямим призначенням — для проживання людей, — переводити його до нежитлового фонду не потрібно.

Працівники компанії-орендаря можуть зареєструвати своє місце проживання в орендованому будинку. Договір оренди, укладений між двома юридичними особами, є законною підставою для проживання конкретних фізичних осіб у цьому житлі.

Для реєстрації місця проживання працівник повинен буде надати органу реєстрації документи, що підтверджують його право на проживання за відповідною адресою. Таким підтвердженням може бути договір оренди та, за потреби, додатковий документ від роботодавця-орендаря (наприклад, наказ або довідка), що засвідчує право конкретного працівника проживати в цьому будинку. Це право гарантоване Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text

Раді допомогти, звертайтесь ще!