Якщо одразу після відрядження без повернення на підприємство у працівника починається відпустка, добові та інші витрати відшкодовуються тільки за дні відрядження, а проїзд назад з відпустки не відшкодовується взагалі або відшкодовується з одночасним оподаткуванням ПДФО та ВЗ його вартості як додаткового блага.

При цьому строки звітування за відрядження не продовжуються і залишаються згідно з пп. 170.9.3 ПКУ до кінця наступного місяця за місяцем закінчення відрядження.

На оформлення наказу про відрядження така ситуація ніяк не випливає - у наказі зазначається тільки період відрядження, а іншим наказом надається відпустка без збереження.

Згідно з пп. 170.9.1 ПКУ (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n21042) фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).

Таким чином, за дні безпосередньо відрядження мають бути докази перебування у місті відрядження. Відмітка про перетин кордону при виїзді з України буде підтвердженням початку закордонного відрядження, а далі мають бути інші документи (готельні рахунки, документи про оплату інших витрат тощо). Відмітка про перетин кордону на в’їзд в Україну вже не стосується періоду відрядження, а це означає, що вона і не є підтвердженням.

Раді допомогти, звертайтесь ще!