Заголовок тимчасово відсутній

Особливих норм щодо графіків роботи за основним місцем роботи та за сумісництвом законодавство не встановлює. За нормою ст.102-1 КЗпП Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи. Тобто черговості не встановлюється, але важливо, щоб графік роботи за основним місцем роботи не співпадав з графіком роботи за сумісництвом. Але на одному підприємстві встановлювати працівнику робочий час за сумісництвом в перерву за основним місцем роботи Держпраці, скоріш за все визнає незаконним.

За нормою ст.66 КЗпП працівнику в обов’язковому порядку надається перерва. Як варіант- на тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Тобто краще, у разі неможливості встановлення перерви посеред робочого дня, визначити оплачувані «перекуси», а вже після закінчення робочого дня за основним місцем роботи, за потреби, додавати години роботи як суміснику.

Раді допомогти, звертайтесь ще!