Заголовок тимчасово відсутній

На наш погляд, краще зробити кошторис під кожний проект. Бо інакше складно обгрунтувати собівартість послуг, реалізованих за звітний період. Прямі витрати на послуги слід формувати на Д-т 23 рахунку.

Надавачі послуг мають формувати їхню собівартість. Ця вимога чітко прописана в НП(С)БО 16 «Витрати».

Об’єкт калькуляції — вид послуги, а не окреме замовлення. Та надалі, маючи сукупну собівартість певного виду послуги, визначають собівартість одиниці (тобто в такому випадку — замовлення, години тощо — зважаючи на те, яку калькуляційну одиницю для себе обрало підприємство).

Витрати, які потрапляють до собівартості послуг, акумулюють на рахунку 23 «Виробництво» (з відкриттям субрахунків для аналітичного обліку за видами послуг). Особливість послуг у тому, що їх фактично споживають у процесі надання. Тому зазвичай для послуг не притаманні залишки «незавершеного виробництва» на рахунку 23. Єдине що: вони можуть бути, якщо стосовно таких послуг іще не визнано дохід від їхньої реалізації. А ось про правила визнання доходу від реалізації послуг йдеться у п. п. 10–14 НП(С)БО 15 виходячи зі ступеня їх завершеності.

Є ще загальновиробничі витрати (рахунок 91). Базу розподілу загальновиробничих витрат визначають у Наказі про облікову політику. І після розподілу наприкінці місяці розподілена частина потрапляє на рахунок 23 — Дт 23 Кт 91, а постійні нерозподілені загальновиробничі витрати списують напряму на собівартість реалізації — Дт 903 Кт 91.

У міру завершення одночасно з визнанням доходу від реалізації послуг списують на собівартість реалізації — Дт 903 Кт 23.

Раді допомогти, звертайтесь ще!