Заголовок тимчасово відсутній

Якщо мова йде про короткострокову позику, то вона ніяк не впливатиме на оподаткування обох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦКУ - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4903 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 ЦКУ визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Тут-таки вказано, що договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, як бачите, питання щодо процентності позики та строків її повернення (в кінці строку дії договору чи поетапно щокварталу) мають бути врегульовані безпосередньо в договорі позики.

Тепер щодо обліку. У категорії 102.02 ЗІР - https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=34720 податківці вказували, що операції з отримання та повернення поворотної фіндопомоги у податково-прибутковому обліку слід відображати суто за правилами бухобліку.

Згідно з нацстандартами суми, які позичальник відповідно до договору повинен повернути у визначений строк позикодавцю, є зобов’язаннями (п. 5 НП(С)БО 11 - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0085-00#o14).

При цьому ані доходи в сумі отриманої позики, ані витрати при її поверненні позичальник не повинен визнавати (п. 5 НП(С)БО 15 - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0860-99#Text, пп. 9.3 НП(С)БО 16 - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#Text).

Тобто отримання короткострокової позики (тобто тої, в якої строк погашення менше 12 місяців з дати балансу) позичальник в бухобліку показує шляхом збільшення своїх зобов’язань (наприклад, запис може бути таким: Дт 311 Кт 377, 685). Відповідно її погашення (нехай навіть не у строк, передбачений договором) в бухобліку проводять тільки як «закриття» раніше визнаного зобов’язання (Дт 377, 685 Кт 301, 311).

В обліку позичальника ситуація аналогічна. У нього під час видачі позики витрат не буде, відповідно під час її повернення доходу також не має звідки взятися. Позичальник видану позику може в бухобліку відображати так: Дт 377, 685 Кт 311, а її повернення може фіксувати так: Дт 311 Кт 377, 685. При цьому ні про який умовний дохід у позикодавця не може йти й мови. Адже це нацстандартами не передбачено.

Також зауважимо, що згідно з п. 9 НП(С)БО 11 довгострокові зобов'язання (тобто ті, у яких строк погашення більше 12 місяців з дати балансу) та згідно з абз. 2 п. 12 НП(С)БО 10 - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0725-99#o29 довгострокову дебіторську заборгованість (тобто знову ж ту, у якої термін погашення перевищує 12 місяців з дати балансу) в бухобліку треба відображати в балансі за їх теперішньою (тобто дисконтованою) вартістю. Відповідно за такими довгостроковими боргами (і тільки за ними) у позикодавця та позичальника мають спочатку в бухобліку виникати відповідно витрати/дохід (субрахунки 952 та 733) в сумі визначеного дисконту. А в подальшому під час т.зв. амортизації дисконту в позикодавця та позичальника в бухобліку мають фігурувати дохід/витрати (субрахунки 733 та 952).

Щоправда, коли мова йде про довгострокові позики від засновника, то виникнення в такому разі дисконту можна трактувати як результат операцій із власниками. А останній (тобто наслідок від «власницьких» операцій) за визначенням не може відображатися у складі доходів/витрат (див. п. 5 НП(С)БО 15, п. 6 НП(С)БО 16). Тому в такому разі суму дисконту, який виникає від дисконтування довгострокової заборгованості власника, у бухобліку доцільно відображати за рахунок змін власного капіталу (через субрахунок 425 «Інший додатковий капітал»). Відповідно послідуючу амортизацію такого дисконту теж варто показувати не через витратні рахунки, а через власно-капітальні (принаймні такий варіант безпечніший з точки зору оподаткування).

Також зауважимо, що вид заборгованості (тобто вона короткострокова чи довгострокова) слід визначати на момент її виникнення. Тобто зобов’язання/заборгованість вважають довгостроковими, якщо від початку договірний строк їх погашення був більше 12 місяців. Наприклад, якщо за договором погасити позику підприємство має, приміром, через півтора чи два роки. Якщо ж згідно з договором погасити заборгованість підприємство мало в коротші за рік строки, то вона має статус короткострокової. Відповідно дисконтувати її згідно з національними стандартами не потрібно. Той факт, що позику не повернуто, приміром, протягом 1 року, надає їй статусу простроченої заборгованості (тобто такої, за якою минув договірний строк), але ніяк не довгострокової. Тому формально вона не підлягає дисконтуванню ані на етапі її виникнення, ані після спливу 365 днів з моменту її отримання. Погоджуються із такою позицією і суди (див., наприклад, постанову Шостого апеляційного адмінсуду від 19.04.2021 р. № 640/14503/19 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/96538330).

Отже, з метою мінімізації обліку та оподаткування є сенс укладати договір позики на строк до року. В такому разі в бухобліку обох сторін точно не виникатимуть ані доходи, ані витрати. Відповідно на прибутковий облік така позика ніяк не впливатиме.

Раді допомогти, звертайтесь ще!