Заголовок тимчасово відсутній

На наш погляд, формально означена позика не повинни була б підлягати дисконтуванню.

Згідно з нацстандартами дисконтуванню підлягає лише довгострокова заборгованість. Тобто та, строк погашення якої більше 12 місяців з дати балансу (п. 9 НП(С)БО 11 "Зобов'язання" - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0085-00#Text).

У Вас, судячи із запитання, першочергово договір позики було укладено строком на рік. Відтак на момент виникнення такої заборгованості підстав для її дисконтування у Вас не було. Бо вона однозначно була короткостроковою.

Далі, оформивши, першу додаткову угоду про пролонгацію ще на рік строку, зафіксованого в основному договорі, по ідеї, про дисконтування також не мало йтися. Адже строк такої пролонгації у Вас складав один рік, відтак в межах нього не було підстав класифікувати борг довгостроковим. Він з метою бухобліку так і залишився поточним (оскільки строк його погашення не перевищував 12 місяців). До речі, підтверджують це й судді (див., наприклад, постанову Касаційного адмінсуду ВС від 22.03.2023 р. у справі № 420/25524/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109785156).

Разом з тим, оскільки у Вас була не одна пролонгація, а кілька, то є висока вірогідність того, що податківці під час перевірки буду говорити, що в даному разі здійснюючи другу, третю і т.д. пролонгацію, сторони, по суті, маскують довгострокові заборгованості під короткострокові. Тож в такому разі податківці можуть наполягати на дисконтуванні (див., наприклад, рішення Дніпропетровського окрежного адмінсуду від 28.11.2019 р. у справі № 160/6107/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/86151050).

Тому, щоб мінімізувати ризики, можна (звичайно, якщо є така можливість) взагалі прибрати додаткові угоди (окрім першої). Тоді така прострочена заборгованість точно не підлагатиме дисконтуванню.

Раді допомогти, звертайтесь ще!