Заголовок тимчасово відсутній

Щодо бенефіціарного власника доходу

ДПСУ надає таку позицію в ІПК від 06.12.2017 р. N 2858/6/99-99-15-02-02-15/ІПК:

"...Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента, а саме довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Відповідно до п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Отже, для застосування пониженої ставки податку на прибуток згідно з правилами міжнародного договору України та визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток Кодекс містить певні вимоги щодо бенефіціарності отримувача виплати.
Рішення Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 N К/800/52155/13 містить тлумачення терміна "бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу". Так, "фактичний отримувач доходу" немає тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як "уникнення від сплати податків", і з урахуванням таких основних принципів, як "запобігання зловживання положеннями договору". Для визначення особи як фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, згідно з міжнародною практикою застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
Для визнання особи фактичним одержувачем доходу (бенефіціарним власником) необхідна не лише наявність правових підстав для безпосереднього одержання доходу, а ця особа також повинна бути безпосереднім вигодонабувачем, тобто особою, яка фактично одержує вигоду від отриманого доходу і визначає його подальшу економічну долю.
Документом для визнання особи фактичним власником доходу може бути будь-який документ, який підтверджує фактичне право особи на такий дохід.
Наприклад, у разі виплати роялті фактичний власник такого доходу повинен підтвердити фактичне право (авторське право) на одержання такого доходу, засвідчене відповідним чином і, відповідно, документально підтверджене ліцензією, патентом, офіційно оформленим торговим знаком тощо. Крім того потребують аналізу відповідні ліцензійні угоди про надання права використання об'єктів інтелектуальної власності, а також договори франчайзингу тощо.
Підставою для безпосереднього застосування положень міжнародного договору при виплаті доходу, крім підтвердження бенефіціарності отримувача, є наявність на момент виплати довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір. За відсутності на момент виплати такої довідки доходи нерезидента оподатковуються відповідно до законодавства України без врахування положень міжнародного договору."

Отже, бенефіціарність отримувача доходу може підтверджуватися ліцензійним (субцензійним) договором, патентом, зареєстрованою торгівельною маркою, тощо.

Щодо оподаткування роялті в країні нерезедидента

ДПСУ наводить иаку позтцію в ІПК від 31.01.2022 р. N 263/ІПК/99-00-21-03-02-06:

"...Відповідно до підпункту 4 підпункту 140.5.7 пункту 140.5 статті 140 розділу III ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь, зокрема, нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є.
При цьому норми статті 140 розділу III ПКУ не містять спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження оподаткування роялті контрагентом в державі його реєстрації, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ.
Отже, підтвердженням права для незастосування платником податку на прибуток різниці, визначеної підпунктом 4 підпункту 140.5.7 пункту 140.5 статті 140 розділу III ПКУ, є будь-який документ, виданий відповідним компетентним (уповноваженим) органом країни, що підтверджує, що нерезидент підлягає оподаткуванню у відношенні роялті у країні своєї резиденції."

Отже, оподаткування роялті в країні отримувача має підтверджувати тільки державний (фіскальний) орган. В якому це буде вигляді, ДПС не уточнює.

Додатково рекомендуємо отримати ІПК

Раді допомогти, звертайтесь ще!