Заголовок тимчасово відсутній

Товарно-транспортна накладна – це один з основних первинних документів, який супроводжує перевезення вантажу та використовується як юридичними, так і фізичними особами, об’єднуючи всіх учасників транспортного процесу (покупця, продавця, перевізника, водія та інших сторін, наприклад експедитора).

Товаро-транспортна накладна визначена як єдиний документ для:

• обліку ТМЦ на шляху їх переміщення;


• проведення розрахунків за перевезення вантажу;


• обліку виконаної роботи.

Правила № 363 визначили ТТН саме як єдиний документ для наведених вище операцій. Саме цим положенням керуються органи ДПС у ході перевірок, коли виступають проти відсутності ТТН на перевезення у межах України й не визнають достатності інших документів: видаткових накладних, актів виконаних робіт, актів приймання-передачі тощо.

ТТН обов’язково повинен мати водій юрособи або ФОП, який здійснює перевезення на договірних умовах.

Товарно транспортна накладна необхідна для підтвердження факту здійснення господарських операцій, якщо здійснюється перевезення на підставі договору перевезення

якщо перевезення вантажу здійснюється для власних потреб і власним транспортом (або орендованим), коли сторонній перевізник відсутній, то ТТН не потрібна. З цим погоджується й Мінінфраструктури у листі від 28.05.2014 № 5615/25/10-14. Виняток – перевезення особливих товарів на зразок спирту чи хлібобулочних виробів, які ми згадували вище. У такому разі наявність ТТН на перевезення вантажу (зразок) обов’язковий.

Таким чином, товарно транспортна накладна необхідна, коли:

• надається послуга з перевезення й вона здійснюється на основі договору (у т.ч. усного);


• існує сторонній перевізник з водієм;


• перевезення здійснюється не для власних потреб. Наприклад, коли підприємство власним транспортом здійснює доставку продукції/товару й послуга перевезення виділена окремо в рахунку;


• відбувається перевезення особливих товарів.

Випадки, коли товарно транспортна накладна не потрібна і щодо цього не буде претензій ні у ДПС, ні у поліції:

1. перевезення здійснюється для власних потреб власним водієм, наприклад між підрозділами підприємства. Тут немає договірних відносин і послуги з перевезення;


2. самовивезення товару. По-суті, це різновид минулої ситуації.


3. доставка товару покупцю самим продавцем за умови, що вартість послуги з перевезення ніяк не виділена у рахунку, договорах купівлі-продажу тощо.

Водію в усіх цих випадках достатньо мати накладну, що підтверджує, що товар належить підприємству, на якому він працює. Це може бути видаткова накладна або накладна на внутрішнє переміщення по формі М-11 або інша накладна у довільній формі чи акт приймання-передачі товару водію.

Однак останній із цих випадків – доставка товару покупцю самим продавцем – дещо спірна.

Мінінфраструктури у своїх листах виступає ЗА наявність товарно транспортної накладної і для цієї ситуації. Державний орган займає позицію, що перевезення ТМЦ продавцем покупцю не можна вважати перевезенням для власних потреб, так як у результаті перевезення змінюється власник вантажу на кінцевій стадії транспортного процесу. Єдине, що у такій ситуації важко щось довести, оскільки немає самого договору перевезення, а отже й самої послуги з перевезення, а товар до моменту передачі покупцю все ще може належати підприємству-продавцю. Однак, якщо право власності перейшло до початку перевезення, наприклад на основі акта приймання-передачі, який оформлений між представниками покупця й продавця, а перевезення все одно здійснює продавець, – краще оформити товарно транспортну накладну.

Раді допомогти, звертайтесь ще!