Заголовок тимчасово відсутній

Ця ПФД, навіть будучи протермінованою (у разі неукладання договорів про пролонгацію) не підлягала б дисконтуванню, тому що термін її повернення минув, і право вимоги може бути реалізоване в будь який момент. Натомість, постійна пролонгація договору шляхом укладання додаткових угод на термін менше року може розглядатися податквівцями як договтрокова.

За загальним правилом підприємства, котрі ведуть облік за НП(С)БО, зобов’язані дисконтувати довгострокові дебіторські та кредиторські заборгованості. Річ у тім, що ані НП(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, ані НП(С)БО 11 “Зобов’язання” не дають їм іншого вибору.

І тут не має значення, яке за розміром підприємство (мікро-, мале, середнє чи велике) або на якій системі оподаткування (загальній чи спрощеній) воно перебуває.

Водночас під дисконтування потрапляє не будь-яка заборгованість, а тільки довгострокова. На це чітко вказують п. 9 НП(С)БО 11 і п. 12 НП(С)БО 10. У них йдеться про те, що за теперішньою, тобто дисконтованою вартістю, в обліку слід відображати тільки довгострокові заборгованості.

Як вбачається із запитання, підприємство у 2021 р. не проводило дисконтування БПФД, оскільки така заборгованість у той період була поточною. І це було правильно.

Щодо наступних періодів, то варто враховувати таке. Дисконтувати треба саме ту заборгованість, яка є довгостроковою одразу під час її виникнення. Тобто у нашому випадку — в момент надання БПФД. Та якщо спочатку дебіторська заборгованість була поточною, але згодом (через рік) підприємство не повернуло її позикодавцю, то вона стає сумнівною або безнадійною. І навіть якщо строк її прострочення перевищить 12 місяців, дисконтувати таку заборгованість не потрібно

На чому може базуватися претензія податкової?

Контролери вважають, що у разі постійної пролонгації заборгованості підприємство такими діями завуальовує довгострокову заборгованість поточною. Посилаються на вимоги ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV, де перелічено принципи бухобліку. А саме, принцип “превалювання сутності над формою” і вважають, що за формою пролонгація поточних зобов’язань перетворює заборгованість з поточної на довгострокову. Хоч такий висновок можна оскаржити, інколи суди обстоюють інтереси контролерів. як приклад, постанова ВС від 04.12.19 р. у справі № 826/16321/18 . - на думку суду, для класифікації заборгованості як поточної та довгострокової визначальний не термін погашення такої заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору. Інколи, навпаки, підтверджують позицію платника, базуючись на тому, що що НП(С)БО 11 та НП(С)БО 10 не містять детальної методики дисконтування.

Тому відповідь - так, за формальними ознаками така заборгованість є поточною та не підлягає диконтуванню, але податкова може мати претензію , сутність викладена вище, та вирішення цього питання у разі судового розбору - має неоднозначні перспективи.

Раді допомогти, звертайтесь ще!