Заголовок тимчасово відсутній

З 10.06.2021 р. (з початком переходу на так звані електронні трудові книжки) п. 12 ст. 1 Закону про ЄСВ було викладено в новій редакції, якою визначено, що основне місце роботи — це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.
Отже, у п. 12 ст. 1 Закону про ЄСВ йдеться про подання заяви та її відкликання. І не уточнюється, чи то має бути окрема заява, чи має бути заява (щодо місця роботи) як складова заяви про прийняття на роботу чи звільнення.

Міністерство економіки України видало цікавий Лист від 07.10.2021 р. № 4712-06/49022-07, констатувавши з посиланням на Закон про ЄСВ та п. 3¹ частини другої ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що основне місце роботи працівника може визначатися за його заявою, зазначило, що під час укладення трудового договору повідомлення працівником роботодавця стосовно визначення основного місця роботи може бути зазначено в заяві про прийняття на роботу, написаній у довільній формі, з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».Зокрема, зазначається, що для того, щоб змінити основне місце роботи, працівник повинен відкликати попередню заяву про визначення такого місця роботи основним. З дати заяви про відкликання ознака основного місця роботи змінюється на роботу за сумісництвом.

У разі зміни основного місця роботи на роботу за сумісництвом, , роботодавцю доцільно внести зміни до трудового договору з цим працівником. Слід зазначити, йдеться у листі далі, що законодавством про працю не передбачено вимоги відкликання заяви працівником про визначення основного місця роботи у разі звільнення, а також не встановлено типову форму заяви під час прийняття на роботу (звільнення з роботи).

Отже, тепер є підстави відійти від позиції, яка існувала довгий час -
що переведення на сумісництво з основної роботи та навпаки мало б супроводжусатися звільненням (із виплатою всіх компенсацій) та прийняттям на роботу. Зараз думка фацхівців дещо змінилася, та існує така позиція: можливе переведення працівника з основного місця роботи на роботу за сумісництвом чи навпаки шляхом унесення змін до трудового договору. При цьому слід діяти так:

працівник подає заяву про переоформлення трудових відносин (зміна статусу працівника з основного на сумісника чи навпаки);
роботодавець видає відповідний наказ (розпорядження);
сторони вносять відповідні зміни до трудового договору.

Раді допомогти, звертайтесь ще!