Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до ст. 24 Закону про відпустки (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні:

- щорічної основної відпустки (ст. 6 Закону про відпустки);

- щорічної додаткової відпустки (ст. 7-8): за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер праці та інші, гарантовані колективним договором;

- додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19).

Для визначення кількості днів щорічної основної відпустки треба за усі періоди, що зараховуються до стажу (ст. 9 Закону про відпустки) визначити кількість днів такого стажу з дати прийняття на роботу до дати звільнення. Потім гарантовану кількість днів відпустки на рік (не менше 24 к.д.) ділимо на 365 днів та множимо на кількість днів стажу. Від отриманої кількості днів відпусток віднімаємо кількість фактично наданих протягом періоди роботи днів відпусток і отримуємо залишок днів, які треба компенсувати.

У разі, коли працівник має право на щорічну додаткову відпустку, її компенсуємо за наведеним вище порядком, але до стажу роботи включаємо фактичну кількість днів роботи у відповідних умовах, що дають право на додаткову відпустку.

Компенсувати додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи треба у повному обсязі - по 10 (або 17 за наявності кількох підстав) календарних днів на рік за наявності документів, які підтверджують право працівника на таку відпустку. Але, звичайно, за вирахуванням фактичної кількості використаних днів такої відпустки протягом періоду роботи.

Рекомендуємо також переглянути відео на цю тему:

https://7eminar.ua/events/3735/8174

https://7eminar.ua/events/3774/8248

https://7eminar.ua/events/3331/6803

Раді допомогти, звертайтесь ще!