Заголовок тимчасово відсутній

з одного боку, положення ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України передбачають, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Але при цьому грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦКУ).

Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦКУ).

У ст. 524 ЦКУ наголошено: зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України, тобто гривні. Утім сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання й в іноземній валюті. За таких обставин згідно із ч. 2 ст. 533 ЦКУ суму, що підлягає сплаті у гривнях, визначають за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Звісно, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором.

І тут не варто хвилюватися через приписи ч. 2 ст. 198 ГКУ, у якій зазначено: грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені й підлягають оплаті у гривнях. Ця норма визначає лише валюту виконання зобов'язання та жодним чином не забороняє встановлювати в договорі водночас із ціною у гривнях її валютний еквівалент. Не містить прямої заборони щодо встановлення в договорі можливості зміни ціни залежно від коливання валютного курсу й ч. 2 ст. 10 Закону про ціни.

У договорі між резидентами біля ціни у гривні можна вказати її валютний еквівалент і валютне застереження – умови договору, за якими одна сторона має право вимагати, а інша – зобов'язана підвищити (зменшити) договірну ціну товару на суму, пропорційну до збільшення (зменшення) курсу відповідної інвалюти до гривні на момент виконання правочину проти курсу на момент його укладення. Водночас обов'язково потрібно прописати, що валюта виконання зобов'язань – гривня.

Визначаючи валютне застереження як співвідношення валютних курсів, важливо чітко прописати, який саме курс валюти використовуватимуть у розрахунку (офіційний курс НБУ, середній міжбанківський тощо) і на які дати (дату, що передує даті платежу чи даті фактичного виконання боржником відповідного зобов'язання, і дату укладення договору).

Для закріплення (узгодження з контрагентом) остаточної (проіндексованої) суми платежу за договором можна оформити акт узгодження договірної ціни в довільній формі. За основу задля розроблення форми цього документа можна взяти, скажімо, акт звірки розрахунків.

Раді допомогти, звертайтесь ще!