Чи підходить Proforma invoice для оплати товарів іноземним постачальникам

Для митниці при оплатній купівлі коректним базовим документом є комерційний інвойс, а не проформа, тому бажано отримати від постачальника окремий Invoice і саме його використовувати для обліку та майбутніх перевірок, а проформу зберігати як попередній документ. Якщо митниця вже прийняла проформу і на її підставі оформила ВМД, це не анулює операцію, але для підтвердження вартості й госпоперації надалі краще мати і зберігати остаточний інвойс.

Обґрунтування

1. Вимоги митного законодавства до документів. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є рахунок‑фактура (інвойс) або рахунок‑проформа, але рахунок‑проформа застосовується, якщо товар не є об’єктом купівлі‑продажу. Для звичайної купівлі з оплатою логічно і безпечніше мати комерційний інвойс як основний документ на поставку.

2. Правовий статус проформа‑інвойсу. Рахунок‑проформа є попереднім документом, який фіксує зобов’язання поставити товар на погоджених умовах, але за своєю природою не є остаточним розрахунковим документом. Комерційний інвойс, навпаки, використовується як основний документ для митного оформлення при експорті/імпорті товарів, оскільки відображає фактичні умови поставки, кількість, ціну та суму до сплати.

3. Первинний документ для бухобліку. Первинним документом є документ, що містить інформацію про господарську операцію і на підставі якого ведеться облік і формується звітність, за визначенням ст. 1 Закону № 996-XIV. Інвойс, який підтверджує фактичну поставку й оплату, краще відповідає цьому критерію, ніж проформа, що зазвичай відображає лише намір здійснити операцію, тому для перевіряючих доцільно мати саме комерційний інвойс як основний первинний документ.

Рекомендується запросити у постачальника комерційний інвойс (з відміткою про оплату) й надалі спиратися на нього як на головний документ разом з митною декларацією.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?