Заголовок тимчасово відсутній

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менш як 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки необов’язково має бути першою її частиною.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові, як правило, до кінця робочого року, за який надається відпустка.

Відповідно до статті 5 Закону тривалість відпусток визначається цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Отже, щорічна відпустка чи її частина може надаватися працівникові у будь-який календарний день, у тому числі в суботу та неділю.

Щодо обмежень, які зараз діють

з 24.12.2023 року ухваленим ЗУ №3494-IX встановлено: у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (окрім відпустки за вагітністю та пологами, відпустки по догляду за дитиною до 3 років, відпустка у зв'язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після скасування воєнного стану або, за рішенням роботодавця, невикористані дні такої відпустки можна надати без збереження заробітної плати (ч. 1 ст. 12 ЗУ 2136).

Тобто, якихось законодавчих обмежень, якщо це щорічна основна відпустка, немає, крім тих, про які в ст.12 закону про відпустки про поділ такої відпустки. Зауважте, Статтею 12 Закону передбачено лише можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця .

Раді допомогти, звертайтесь ще!