Заголовок тимчасово відсутній

Згідно з статтею 3 Закону України «Про відпустки» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n45 за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Відповідно до частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Якщо працівник вирішив розірвати трудовий договір до закінчення щорічної відпустки, він має подати письмову заяву про звільнення з роботи. У разі звільнення працівника за власним бажанням (ст. 38, 39 КЗпП України), за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) або на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України роботодавець видає наказ. Таким чином, працівник буде звільнений до закінчення щорічної відпустки з дати, з якої він просив. Ця дата є останнім днем припиненої відпустки. У табелі обліку використання робочого часу день звільнення працівника за новою датою має бути позначений як перебування його у щорічній відпустці. Щодо наказу, на мою думку не потрібно змінювати його, адже відпустка припиняється атоматично в день звільнення. Отже, законодавством не заборонено звільняти працівника за його бажанням не з останнього дня наданої йому щорічної відпустки, а з дати вказаної в заяві про звільнення. У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, відповідно до статті 22 Закону України «Про відпустки».У день звільнення із працівником має бути проведений повний розрахунок, зокрема, виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпустки. Якщо працівник припинив відпустку достроково, щоб звільнитися, то дні відпустки, що припадали на календарні дні після звільнення, вже не вважатимуться днями відпустки, тому слід провести виправлення (сторнування) нарахованих за ці дні сум відпускних.Далі на день звільнення може виявитися одна з трьох можливих ситуацій: а) працівник на день звільнення відгуляв рівну кількість «зароблених» днів відпустки за відпрацьований час. У цьому випадку компенсація за невикористану відпустку йому не нараховується, але він і не повинен повертати відпусткові; б) працівник на день звільнення відгуляв дні відпустки наперед (за невідпрацьовану частину робочого року) — в цьому випадку він повинен повернути відпусткові, виплачені йому за ці дні (це передбачено ст. 22 Закону про відпустки. Зазначеним Законом передбачено також випадки, коли ці відрахування не проводяться (для звільнення за власним бажанням характерними можуть бути випадки звільнення у зв'язку з направленням на навчання чи виходом на пенсію); в) працівникові до дня звільнення належиться компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. В усіх випадках обчислення тривалості відпустки (періоду відпрацьованого робочого року) здійснюється до дня звільнення. При розрахунку компенсації або сум, які працівник має повернути, враховуються виплачені йому відпусткові (у т. ч. за дні відпустки, які він фактично не відгуляв у зв'язку зі звільненням).

Раді допомогти, звертайтесь ще!