Заголовок тимчасово відсутній

Так, за невиплату добових буде штраф у двократному розмірі мінімальної зарплати.
У закордонному відрядженні працівник може перебувати будь-який термін.

Аванс (щонайменше в сумі добових) виплачувати потрібно до початку відрядження.
Формально, виплачувати добові треба у складі авансу, тобто до початку відрядження (ч.2 ст.121 КЗпП - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n719).
Конкретні строки видачі авансу на відрядження чинними нормативними документами не встановлено. Тому питання про те, коли працівника слід забезпечити авансом, підприємство вирішує самостійно. Єдина рекомендація: аванс слід видавати після підписання наказу (розпорядження) про відрядження і до від’їзду працівника. При цьому потрібно врахувати час, необхідний для проведення працівником витрат, пов’язаних з таким відрядженням, наприклад для придбання проїзних квитків. Раніше аналогічні рекомендації наводилися в листі Мінфіну від 18.10.2006 р. № 31-18030-07-25/21780.
За невиплату добових застосують штраф.
Мінсоцполітики у своєму листі від 21.12.2016 р. № 1732/0/101-16/28 зазначає, що згідно зі ст. 12 Закону про оплату праці (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр#Text), гарантії та компенсації працівникам у разі службових відряджень є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці. І як показує судова практика, суди теж дотримуються думки, що невиплата добових кваліфікується як недотримання мінімальних держгарантій в оплаті праці, а значить, органи Держпраці правомірно накладають штраф у двократному розмірі мінімальної зарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text).
Але штрафу саме за несвоєчасну виплату добових немає. Тим не менше, при перевірці, за несвоєчасну виплату добових (після повернення працівника з відрядження, а не перед направленням його у відрядження) Держпраці можуть застосувати штраф в розмірі 1 мінзарплати за інші порушення трудового законодавства відповідно до ст.265 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422).
Тому врахуйте це.

Тривалість відрядження будь-яких працівників комерційних підприємств не обмежена.
Хіба що підприємство може за бажанням встановити обмеження у внутрішньому положенні про відрядження.
Максимальний строк закордонного відрядження 60 к.днів (і 30 – для відряджень по Україні) встановлено для бюджетних установ чи підприємств, установ, організацій, що фінансують з держбюджету.
Це обмеження встановлює пункт 6 постанови КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-п).
Але ця постанова стосується працівників бюджетних установ і для комерційних підприємств її норми не обов’язкові.
Власне, як і Інструкція №59 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98), обов’язкова лише для бюджетників.
Тож, для комерційних підприємств граничної тривалості відряджень (у т.ч. закордонних) законодавством не встановлено.
Тому, керівництво комерційного підприємства може передбачити у внутрішньому положенні про службові відрядження будь-який строк закордонного відрядження (у т.ч. і більший, або менший за 60 к.днів, або взагалі не встановлювати конкретний строк).
Головне – це чітко й детально прописати у внутрішньому положенні про службові відрядження.

Раді допомогти, звертайтесь ще!