Заголовок тимчасово відсутній

Законом № 2970 оновлено редакцію п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до якої платники податків зобов’язані зберігати документи та інформацію, пов’язані із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, упродовж визначених законодавством строків, але не менше:

2555 днів (7 років) – для документів та інформації, необхідних для податкового контролю відповідно до ст. 39 і 39-2 ПКУ (п. 44.3.1 ПКУ);
1825 днів (5 років) – для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними п. 133.1, пп. 133.2.2 та п. 133.4 ПКУ, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з пп. 44.3.1 ПКУ (п. 44.3.2 ПКУ).
Якщо в договорі не встановлений строк повернення позики, то позичальник повинен повернути гроші або речі протягом 30 днів від дня пред’явлення вимоги позикодавцем (ст. 1049 ЦК України). Хоча сторони за погодженням можуть на свій розсуд встановлювати в договорі інші умови повернення позики. Договір позики, особливо той, що укладений на тривалий строк, може передбачати виконання договору частинами (в розстрочку). Зобов’язання за договором позики має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону.

Строки зберігання різних видів договорів наведено у витязі з Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів
Договори переважно мають тимчасові строки зберігання — від 3 до 10 років включно, з типовою приміткою «Після
закінчення строку дії договору», яка означає, що обчислення строку зберігання має починатися не від дати укладення від повідного договору, а від дати припинення його дії.

Деякі з договорів зберігаються постійно, якщо створені в діяльності організацій, що є фондоутворювачами НАФ, або — до ліквідації організації, якщо сторонами їх укладення є організації, у діяльності яких документи НАФ не створюються. До таких договорів, зокрема, належать: договори на право власності на землю, споруди, майно; про залучення, отримання й погашення іноземних кредитів, гарантованих державою; про дострокове кредитування та інвестиційну діяльність; на створення (передавання) науково"технічної продукції; про передання прав на об’єкти права інтелектуальної власності; колективні договори тощо.

Договори кредитні, поруки, застави, гарантії, переводу боргу - зберігаються 5 р. після закінчення строку дії договору або погашення кредиту, за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань
дотримання податкового законодавства,

Раді допомогти, звертайтесь ще!