Заголовок тимчасово відсутній

Таке відрядження треба оформлювати, як і звичайне – наказом про відрядження.

Вважаємо, працівника можна відправити у відрядження із-за кордону за кордон. Ця ситуація чинним законодавством не врегульована.

Навіть Інструкція №59 (zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0218-98, яка обов’язкова лише для бюджетників, подібну ситуацію не регулює. Тож, комерційне підприємство вправі вважати цю поїздку (із-за кордону в іншу іноземну країну) закордонним відрядженням.

Тому головне – закріпити це у внутрішньому положенні про службові відрядження. Як правило, визначення відрядження звучить так: це поїздка найманого працівника на певний строк до іншого населеного пункту за розпорядженням і за рахунок коштів роботодавця для виконання поза місцем постійної роботи службового доручення, пов’язаного з основною діяльністю роботодавця.

Тобто, у положенні про відрядження розширте поняття «відрядження», шляхом розширення поняття «місце постійної роботи»: вкажіть що ним (на період воєнного стану чи взагалі) вважається місце фактичного перебування/проживання тощо працівника на момент початку відрядження.

Добові в цьому разі треба виплатити за всі календарні дні відрядження (ч.2 ст.121 КЗпП) і зберегти заробіток за додаткові дні відрядження (не нижче середнього) - ч.4 ст.121 КЗпП (zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08.

Єдине, так як вибуття у відрядження відбувається не з основного місця роботи, а із закордону, де він перебував у відпустці, є ризик того, що відшкодування вартості проїзду з місця відпустки до місця відрядження може бути включена до додаткового блага директора (пп.170.9.1, пп.164.2.17 ПКУ - zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17).

Раді допомогти, звертайтесь ще!