Заголовок тимчасово відсутній

Звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) може бути двох видів: звільнення з поважних причин та звільнення без поважних причин. Відрізняються вони тим, що у першому випадку працівник не зобов'язаний повідомляти роботодавця про звільнення за два тижні. Він має право звільнитися хоча б і в день подання відповідної заяви. Якщо причина неповажна, то слід попередити роботодавця про звільнення за 2 тижні. Двотижневий строк попередження працівником про звільнення за власним бажанням обчислюється з наступного за днем подання заяви дня. Якщо в заяві про звільнення не зазначено день, з якого він просить його звільнити, таким днем вважається той, що настає через два тижні після подання заяви про звільнення (постанова Донецького апеляційного суду від 12.12.2019 р. у справі № 225/2304/19). Але водночас сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, навіть якщо відсутні поважні причини. Суди з цього приводу зазначають: якщо підприємство домовилося з працівником про звільнення не за угодою сторін, а за власним бажанням, то датою звільнення може бути будь-який день, зокрема день написання заяви про звільнення. При цьому роботодавець не вправі звільняти працівника до закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, якщо працівник про це не просить (постанова КЦС ВС4від 10.10.2018 р. у справі № 359/2642/16-ц, постанова Апеляційного суду Рівненської обл. від 21.12.2017 р. у справі № 556/1672/16-ц).

Також можна звільнитись за згодою сторін, тут КЗпП не передбачає строку попередження про таке звільнення, але роботодавець може не погодитись на звільнення, в той час як звільнення за власним бажанням він не може ігнорувати.

Раді допомогти, звертайтесь ще!