ТТН 2026: відповіді на 31 практичну ситуацію

Ситуація 1. Можна використовувати стару форму, але щоб там були всі необхідні обов'язкові реквізити? Чи потрібно використовувати тільки ту форму, що приведена у наказі №1332?

Потрібно використовувати тільки ту форму, що приведена у наказі Мінрозвитку від 14.11.2024 №1332 «Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні».

А ті реквізити, які не є обов'язковими для того чи іншого випадку – не заповнювати.

Відмінність між «встановленою формою» та «довільною формою з обов'язковими реквізитами» як раз і полягає в тому, що форма має бути саме з наказу, однакова у всіх. Наприклад, колонки з тушами ті, хто не має до цього відношення, залишають пустими.

Ситуація 2. Чи є обов'язковою виписка ТТН при відвантаженні товару?

Так, якщо відвантаження відбувається в автомобільний транспорт, вантажовідправник складає ТТН.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту від 14.10.1997 №363 (далі – Правила №363) та Закону України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон №2344):

товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов’язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

А згідно зі ст. 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

1. для автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
2. для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відсутність ТТН – порушення, за яким згідно зі ст. 60 Закону №2344 накладається штраф на перевізника у розмірі 1000 НМДГ (17 тис. грн).

Звісно, якщо відбувається відвантаження без перевезення автотранспортом – то ТТН за формою з Додатка 7 Правил №363 не складається. Цей документ безпосередньо стосується автомобільного перевезення, якщо такого немає – то немає і ТТН.

Ситуація 3. З 03.01.2025 слід застосовувати затверджену форму ТТН та чи будуть штрафи відносно складених за старою формою?

За невірне складання ТТН передбачені штрафи за ст. 132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення 3000 НМДГ (51 000 грн) – за невірне вказання даних про вантаж.

Але вантажовідправник відповідатиме за внесення недостовірних відомостей про масу вантажу до ТТН лише у разі перевищення транспортним засобом, яким перевозять зазначений вантаж, вагових нормативних параметрів, визначених законодавством.

В ПКУ штрафів за невірну виписку ТТН немає. Однак, відсутність або неналежна форма ТТН може призвести до невизнання витрат на перевезення господарськими витратами, а операцію з постачання – нереальною, що призведе до невизнання податкового кредиту у покупця.

Ситуація 4. Які податкові наслідки в покупця-платника ПДВ, якщо в ТТН не заповнені реквізити «Вантажно-розвантажувальні операції» (надходження ТМЦ від постачальника із залученням стороннього перевізника-платника ПДВ, за послуги перевезення сплачує покупець-платник ПДВ)?

Законодавчо ніяких наслідків не передбачено, і це не є обов'язковий для заповнення реквізит.

Це реквізит обов'язкової форми, але як обов'язковий для заповнення в Законі №2344 не зазначений. Але оскільки підприємство буде включати вартість перевезення до собівартості товарів та користуватися податковим кредитом, не виключено, що відсутність записів може викликати питання.

Ситуація 5. Товариство надало послугу перевезти вантаж автомобілем (товариства) ФОП, хто з них повинен виписати ТТН?

ТТН відповідно до ст. 1, 48, 51¹ Закону №2344 та Правил №363 складає вантажовідправник. Це суб’єкт, що передає вантаж до транспортного засобу.

Вантажовідправник – фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до ТТН або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Тобто, можлива й така ситуація, коли серед перелічених вами осіб – перевізника (того, хто надає послугу перевезення) та ФОП (замовника, хто оплачує і викликав перевізника) – взагалі немає вантажовідправника, який заповнює ТТН. Це може бути третя особа, в якої перевізник забирає вантаж. Саме вона зобов’язана заповнити ТТН, оскільки тільки ця особа, яка за визначенням є вантажовідправником, має всі відомості та документи на вантаж, і це її прямий обов’язок.

Однак вантажовідправником може бути й замовник – ФОП, якщо він замовляє перевезення власного вантажу.

У будь-якому випадку, це не перевізник. Перевізник має право відмовити у наданні послуги, якщо йому не надали документів на вантаж (абз. 3 ст. 52 Закону №2344).

Ситуація 6. Як правильно в ТТН вказати реквізит «Вид перевезень», якщо перевозимо власний товар територією України (тобто за доставку нам ніхто не сплачує)?

Реквізит «Вид перевезень» у ТТН передбачає зазначення виду роботи перевізника за відрядним тарифом, за погодинним тарифом, за покілометровим тарифом, централізовані перевезення тощо (лист Мінінфраструктури від 11.03.2014 №2455/25/10-14).

Зауважимо, «тощо» дає можливість у цьому випадку заповнити цей реквізит словами «за свій рахунок» або аналогічним формулюванням.

Ситуація 7. Чи можна ТТН заповнювати змішаним способом – друк та від руки?

Так, можна. Це питання не регламентоване ані Правилами №363, ані змінами до них. Але визначення ТТН, як первинного документа, дозволяє скористатися загальними положеннями Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88 (далі – Положення №88). Ні Закон №996, ні Положення №88 не містить такої вимоги, що коли текст первинного документа набраний машинописом, то і всі реквізити цього документа повинні бути заповнені машинописним текстом. Навпаки, з вимог Положення №88 можна зробити протилежний висновок.

Так, у Положенні №88 визначено:

1. первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади, але можуть оформлятися і з використанням бланків, самостійно виготовлених суб'єктом господарювання (п. 2.7);
2. записи в первинних документах повинні робитися тільки чорнилом темного кольору, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та інших засобів, які б забезпечили збереження цих записів протягом установленого строку зберігання документів і запобігали внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень (п. 2.10);
3. пусті рядки в первинних документах підлягають обов'язковому прокреслюванню (п. 2.11).

Звідси можна зробити висновок, що цілком допустимим є складання первинного документа «комбінованим» способом: коли основний текст документа (бланк) виготовлений машинописним способом, а для окремих реквізитів залишені пусті рядки, куди ручкою вписуються необхідні дані.

Ситуація 8. Чи має в ТТН місце складання і пункт завантаження мати однакові адреси?

Місце складання – це населений пункт. Не адреса, а місто, село чи селище. Місце складання первинного документа – це населений пункт, де в момент складання документа фактично знаходилася людина, яка його склала.

У випадку, коли йдеться про ТТН, досить природно, що цей документ складається в тому ж самому населеному пункті, де завантажується автомобіль. Адже складання його передбачає обізнаність особи, що його склала, із процесом навантаження, параметрами транспортного засобу, вагою і таке інше.

Повна адреса зверху, де місце складання, не зазначається.

Ситуація 9. Підприємство не здійснює діяльність з виробництва та / або введення в обіг сировини, отриманої в результаті забою сільськогосподарських тварин. У формі ТТН, де відомості про вантаж, мають бути обов'язково колонки 3 та 4? Чи можна формувати ТТН без цих колонок, а тільки колонки 1,2 темп. режим, 5, 6, 7 тощо?

Так, коли мова йде про транспортування харчових продуктів, може бути ситуація, що це не є саме така сировина, але все одно потребує температурного режиму.

Тож така графа має бути обов'язково заповнена, а графи щодо ідентифікації тварин та типу м'яса лишаються пустими. В примітках вказано до гр. 3 та 4 – відомості заповнюються у разі перевезення туш, напівтуш, четвертин, відрубів, шматків м'яса.

Отже, коли транспортується інша продукція, яка вже не є сировиною, а є обробленим напівфабрикатом чи іншим харчовим продуктом, заповнюється тільки температурний режим (за потреби).

Ситуація 10. Кого вантажовідправник повинен зазначати в ТТН в рядку «Автомобільний перевізник» – експедитора чи безпосередньо перевізника?

Так, слід зазначати фактичного, безпосереднього перевізника.

Це відповідає порядку заповнення ТТН, визначеного в Правилах №363 та Законі №2344, та є обов’язковим реквізитом.

Разом із тим, у разі необхідності зазначення також і експедитора, доцільно згідно з п. 11.1 Правил №363 додати додатковий реквізит «експедитор» та ввести дані останнього.

Таке заповнення підтверджується відповіддю на аналогічне питання, наведеною в інформаційній довідці Міністерства розвитку громад та Держтрансбезпеки, яка знаходиться за посиланням.

Ситуація 11. У ТТН можна зазначати найменування вантажу – товари в асортименті згідно з накладною? Чи повинно чітко відповідати формулюванню у первинних документах, що супроводжують постачання товарів?

Можна зазначити узагальнено, з посиланням на товаросупровідні документи.

Таблиця товарів згідно зі ст. 48 Закону №2344 не входить до числа обов'язкових реквізитів. Це слід розуміти в тому сенсі, що така таблиця має бути наявна в встановленій формі за Додатком 7 Правил №363, але заповнення її тим чи іншим чином не робить ТТН недійсною.

На аналогічне запитання відповіло Міністерство розвитку громад разом із Держтрансбезпекою в інформаційній довідці за посиланням.

Ситуація 12. Чи є обов’язковим реквізитом таблиця вантажно-розвантажувальні операції в бланку ТТН 2026 року?

Відповідно до ст. 48 Закону №2344 відомості про вантажно-розвантажувальні операції не зазначені серед обов'язкових реквізитів.

Це означає, що у разі відсутності заповнення такої таблиці ТТН не втрачає чинності з погляду транспортного законодавства.

Однак, якщо звернутися до Інформаційної довідки, яку надали разом Мінрозвитку та Укртрансбезпека, ми знаходимо відповідь на аналогічне питання, що місце та час навантаження та розвантаження відповідно до ст. 50 Закону №2344 є істотними умовами Договору про перевезення.

Отже, як можна зрозуміти таку відповідь? Звернемося до визначення ТТН, яке наведено в Законі №2344 та Правилах №363, і з нього вбачаємо, що відсутність заповнення таблиці вантажно-розвантажувальних операцій позбавляє учасників належним чином підтвердити:

1. витрати на такі операції;
2. претензії сторін одне до одної щодо порушень умов договору перевезення у частині своєчасності виконання перевезення, а також доставки в належне місце, зазначене в договорі.

Також незаповнення цього розділу унеможливлює однозначне встановлення моменту переходу відповідальності за вантаж, зокрема – в аспекті визначення винної сторони у випадку його пошкодження або втрати. У судовій практиці така невизначеність може бути розцінена як порушення обов’язку належного документального оформлення перевезення, що, своєю чергою, послаблює позиції сторони у разі спору.

Крім того, для вантажовідправника це створює ризик неможливості підтвердити фактичне надання послуги перевезення або її обсягів з метою формування витрат у бухгалтерському та податковому обліку. Зокрема, при перевірках податковими органами можуть виникати запитання до реальності господарської операції, якщо один з істотних елементів маршруту – навантаження або розвантаження – не задокументований.

З боку вантажоодержувача або перевізника відсутність записів про час і місце розвантаження унеможливлює фіксацію порушення строків доставки або умов вивантаження, що може бути важливим при пред’явленні вимог щодо якості виконання транспортної послуги чи застосуванні штрафних санкцій.

Таким чином, хоча таблиця вантажно-розвантажувальних операцій не є обов’язковим реквізитом ТТН відповідно до Закону №2344, її наявність забезпечує належну доказову базу у господарських, податкових та потенційно судових спорах. Відтак, заповнення цього розділу є доцільним і рекомендованим з погляду ділової обачності та юридичної безпеки.

Ситуація 13. Чи може дата супровідного документу в ТТН, а саме, накладна на переміщення товару, відрізнятись від дати ТТН і на скільки днів? Дати акту і ТТН співпадають.

У загальному випадку дати ТТН та видаткової накладної збігаються, але можуть бути об’єктивні ситуації, коли це не так. Законодавство не встановлює конкретного терміну, на який можуть різнитися ці дати.

Видаткова накладна складається як документ, що свідчить про перехід права власності на товар, контролю над товаром на іншу особу. ТТН – документ на перевезення, виписується в момент завантаження товару в транспортний засіб та закривається після доставки, розвантаження та прийняття вантажоотримувачем.

Тобто, товар може змінити власника, але перебувати деякий час на відповідальному зберіганні, і тоді дати видаткової накладної та ТТН не співпадатимуть. Щодо накладної на переміщення (ймовірно, між своїми складами?), у такому випадку все ж більш природно, щоб дати співпадали, тому що незрозуміло тоді, де перебували ТМЦ у цей проміжок часу. Однак вони могли просто перебувати деякий час на тому ж складі, але під контролем іншої матеріально відповідальної особи – в такому разі неспівпадіння дат також зрозуміло, але момент завантаження в транспортний засіб в такому разі доцільно відобразити актом завантаження або паклистом.

Тобто, такі ситуації не є неправомірними, головне, щоб всі дії були прозоро та зрозуміло відображені в первинних документах.

Ситуація 14. Чи має співпадати підпис в ТТН та видатковій накладній при відвантаженні матеріалів? Якщо відвантажує матеріал зі складу комірник, а видаткову виписують в офісі.

Ні, не повинен.

Видаткова накладна та ТТН мають різне призначення: видаткова накладна визначає перехід права власності на товар та контроль над ним, і підписується уповноваженою особою підприємства, визначеною розпорядчими документами.

ТТН підписується, як ви вірно зазначили, комірником, завскладом чи іншою матеріально відповідальною особою, яка фізично відпускає товар.

При цьому право власності за таким документом не визначається, адже ТТН може виписуватися і у випадку, коли товар не змінює власника, а перевозиться в інших цілях.

Однак, звичайно, може бути ситуація, коли одна й та сама людина відповідає за обидві операції – у такому разі так, підпис буде співпадати.

Ситуація 15. У графі Відомості про транспортний засіб (автомобіль / автопоїзд / комбінований транспортний засіб) потрібно зазначити довжину, ширину і висоту. Як бути, якщо це фура, в якої окремо йде тягач і причіп з різними реквізитами?

Це буде комбінований транспортний засіб – зазначаються габаритні розміри фури повністю із тягачем з причепом.

Тобто зазначається габарит траспортного засобу повністю в такому вигляді, як він виїжджає на дорогу.

Ситуація 16. Як у новій ТТН правильно зазначати відомості про транспортний засіб і причіп. Наша компанія винаймає тягачі з одним або двома причіпами, самоскиди. Не зрозуміло, які параметри вказувати після риски – складати разом вагу тягача, вантажу(масу бруто) і вагу причіпа (причіпив), чи інформація по тягачу і причіпу це окремі суми?

Габарити вказуються, як для автопоїзду чи комплексного транспортного засобу, тобто загальні габарити.

Вагові параметри також – для транспортного засобу в цілому, тобто вага без вантажу – це сума складових, тягача та причепу. А вага автомобіля брутто – це вага усього транспортного засобу (складу) та всього вантажу, як результат зважування після навантаження при виїзді на маршрут. Цей параметр є ключовим для габаритно-вагового контролю.

Ситуація 17. Чи обов'язково вказувати ціну товару в ТТН?

Ні. Заповнення всього блоку, що стосується товарів не є обов'язковим реквізитом згідно зі ст. 48 Закону №2344.

Це означає, що неповне заповнення, заповнення текстом що не повністю відповідають змісту колонки, відсутність заповнення окремих граф – не роблять ТТН недійсною. Однак ТТН є первинним документом, і повинна якомога точніше відображати деталі операції.

Тому не можна сказати, що не треба заповнювати відомості про вантаж. Їх заповнювати безумовно треба.

Але як?

Ті реквізити, які визначити неможливо – наприклад, кількість місць – можна не заповнювати.

Ті реквізити, заповнення яких не змінює уявлення про зміст господарської операції – наприклад, докладний перелік всіх товарів – можуть бути заповнені узагальнено. Наприклад: меблі, овочі – замість стіл 2 шт., стілець 3 шт., огірки 200 кг, картопля 500 кг.

Головна умова правомірності такого заповнення – посилання на товаросупровідний документ. Це підтверджується інформаційною довідкою та витікає зі ст. 48 Закону №2344.

Тобто, коли обов'язкові реквізити (перелічені в цій статті) заповнені, ТТН вже дійсна.

Заповнення переліку та деталей, в тому числі і ціни, вантажу в таблиці узагальнено допускається.

Вартість вантажу є довідковою інформацією, і внесення її в відомості про вантаж, коли є в наявності товаросупровідні документи, а вантаж може бути ідентифікований за ними – не є обов'язковим. Те саме можна віднести і до загальної суми та суми ПДВ в ТТН в заголовній частині.

Ситуація 18. Чи треба виписувати ТТН, якщо підприємство власним транспортом відвозить в інше місто на переробку давальницьку сировину Виконавцю, а від нього забирає і доставляє на свій склад виготовлену продукцію?

Так, обов'язково.

Вантажне перевезення обов'язково має супроводжуватися ТТН, відсутність якої у водія під час перевірки карається штрафом 17 тис. грн на перевізника, яким є підприємство, якому належить автомобіль (ст. 60 Закону №2344).

Не складається ТТН у разі перевезення фізособою власних речей особистим транспортом. Всі інші випадки не входять до виключень (Закон №2344, Правила №363).

Ситуація 19. Якщо працівник ТОВ (загальна система) їде на монтаж кондиціонера на власному авто і везе сам кондиціонер, як бути з ТТН? Авто належить працівнику і до ТОВ нема ніяких відносин. Покупець просить ТТН.

ТТН можна і треба оформити, перевізником у такому разі є звичайна фізособа – працівник.

У такому разі працівнику доцільно оформити компенсацію за використання власного транспорту при виконанні службових завдань. Така компенсація оформлюється наказом за заявою працівника, є додатковим благом та оподатковується ПДФО і військовим збором. Не є об'єктом для ЄСВ.

При цьому розмір такої компенсації працівник та підприємство узгоджують між собою; зазвичай вона визначається за згодою сторін у розмірі вартості використаного пального. Для цього слід узгодити і спосіб підтвердження – подорожній лист на цю поїздку, за нормами якого списується пальне.

Це все, якщо йдеться про одноразовий випадок, може бути зазначено в заяві та наказі. Якщо ж це постійна практика, то використання працівником власного транспорту доцільно оформити договором між працівником та підприємством.

Дані авто в ТТН заповнюються згідно з даними про власний автомобіль, які надає працівник. Перевізником є звичайна фізособа – ПІБ працівника, він також є водієм (із зазначенням відповідних даних).

Ситуація 20. ТОВ А закупило в ТОВ Б товар. У ТОВ Д замовили машину (перевізник), ТОВ Ж – одержувач товару від ТОВ А. У самій ТТН, Перевізник буде – ТОВ Д, Вантажовідправник – ТОВ А, Вантажоодержувач – ТОВ Ж?

Ні, вказані дані є частково некоректними. Вантажовідправником має бути зазначено ТОВ «Б», оскільки саме воно фактично відвантажує товар перевізнику.

Ст. 1 Закону №2344 визначає вантажовідправника як особу, яка надає перевізнику вантаж для перевезення. Це означає, що вантажовідправником є та компанія, зі складу якої фізично відбувається завантаження товару в транспортний засіб перевізника.

У вашій ситуації товар знаходиться на складі ТОВ «Б», і саме звідти перевізник (ТОВ «Д») його забирає. Отже, ТОВ «Б» фактично надає вантаж для перевезення.

Скласти ТТН – обов'язок Вантажовідправника, про що зазначено в Законі №2344 окремо прямим текстом в статті 51-1, а також це міститься в самому визначенні Вантажовідправника в ст. 1 Закону №2344 та Правилах №363.

Може виникнути питання, чи буде зазначений ТОВ А взагалі в цій ТТН. Якщо мати на увазі тільки обов'язкові реквізити – то ні. Але згідно з п. 11.1 Правил №363 сторони можуть додавати додаткові реквізити, і тоді можна ввести реквізит Замовник та додати ТОВ А.

Шукати прямої відповідності між видатковими документами та ТТН (в частині ролей учасників) – не варто, оскільки ТТН є лише документом, що забезпечує транспортне перевезення та має суто конкретну направленість – визначити учасників транспортного процесу та умови перевезення вантажу з точки А до точки Б. А видаткові документи – мають інформацію про перехід права власності та контролю.

Тобто вантажовідправник не завжди є постачальником товару, і цього не вимагається, так само як і вантажоотримувач не завжди є покупцем. А для того, щоб ТТН слугувала непрямим свідченням реальності операцій для податкових органів – у всіх, хто має відношення до цього товарообігу, доцільно ввести в ТТН стільки додаткових реквізитів, скільки потрібно, та виготовити екземпляри для всіх, хто їх потребує – в загальному випадку. У даному випадку це означає – ввести ТОВ А як замовника (додатковий реквізит) та зробити один екземпляр цього документа для ТОВ А для зберігання.

Ситуація 21. ТОВ власним транспортом привозить товар із складу постачальника на власний склад. Чи обов’язково складати паперову ТТН при такому переміщенні ? Чи потрібно складати ТТН в електронному вигляді? Якщо ні то, які документи потрібно оформити для списання паливно-мастильних матеріалів?

Щодо е-ТТН

Ні, складання е-ТТН на сьогодні є правом, а не обов’язком. Паперова та електронна форми мають однакову юридичну силу (Правила №363, Закон №2344).

Щодо складання ТТН на самовивіз

Транспортне законодавство винятків не має – за ним і в цьому разі складання ТТН обов’язкове, оскільки в іншому випадку перевізника (в цьому випадку це саме підприємство) при перевірці на дорозі може очікувати штраф 17 тис. грн згідно зі ст. 60 Закону №2344.

Позиція податкової, висловлена в ІПК (наша стаття на цю тему): при самовивозі, якщо і транспорт, і водій належать підприємству – ТТН не обов’язкова. Але це означає лише, що податкова не буде вважати операцію нереальною, а списання ПММ – негосподарським.

Від штрафу за ст. 60 Закону №2344 ця ІПК не звільняє і не є аргументом. Тому наша позиція – складати ТТН на самовивіз все одно потрібно, або діяти вже свідомо на свій ризик з розумінням можливих наслідків – потрапити під рейдовий контроль на дорозі. Після перевезення, якщо воно пройшло без перевірок на дорозі, і транспорт доїхав до точки призначення, цей штраф вже не може бути накладений.

Отже, при самовивозі, як і при будь-яких інших операціях з використанням службового транспорту, потрібно вести облік роботи транспорту – за допомогою подорожніх листів або інших первинних документів.

На підприємстві мають бути затверджені норми списання пального, затверджені форми подорожніх листів.

Пальне списується за актом.

Докладніше про списання пального див. у статті. Там же і зразки документів.

Слід зауважити, що саме для списання пального ТТН не є документом першої потреби – вона не обліковує безпосередньо роботу транспорту, а підтверджує переміщення вантажу. Первинний документ, що підтверджує роботу транспорту, а саме пройдений шлях – це в першу чергу подорожній лист. ТТН лише підтверджує господарський характер поїздки, але це може бути визначено й іншим внутрішнім документом – нарядом-завданням, наказом, розпорядженням або іншим внутрішнім документом.

Ситуація 22. У ТТН загальна вага товару у розділі відомості про вантаж у колонці номер 11 становить 40 грам, то як цю кількість правильно написати на першій сторінці де маса брутто, т словами?

Написати «Сорок грамів».

Так радить інформаційна довідка Мінрозвитку та Держтрансбезпеки.

Питання: Згідно з підстрочним описом масу брутто необхідно вказувати словами і в тонах. Якщо вантаж має вагу 300 кг, чи можна вказувати «нуль тонн, 300 кілограмів»? Чи потрібно зазначати по-іншому?

Відповідь: Наприклад:

1. триста кілограмів;
2. вісім тонн триста кілограм;
3. вісімнадцять (якщо без кілограмів).

Робіть по аналогії із цим.

Ситуація 23. Які підтверджувальні документи повинен мати ФОП при собі коли перевозить товар від постачальника в торгову точку на авто, яке використовує в господарській діяльності?

В момент перевезення, оскільки ФОП одночасно є і перевізником, і ймовірно водієм, згідно зі ст. 48 Закону №2344 у нього мають бути:

1. як у автомобільного перевізника – документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством – у разі власного автомобіля це техпаспорт, і оскільки цей перевізник не сторонній, то більше нічого не потрібно. Якби це був сторонній перевізник – договір на перевезення;
2. як для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Ми обговорювали нову консультацію ДПС, яка озвучила позицію, що ТТН при самовивозі не потрібна.

Але це послаблення стосується лише позиції самої ДПС – не вважати таку операцію, якщо не оформлено ТТН, нереальною. Транспортне законодавство не змінилося.

Так, ФОП, який перевозить товар від постачальника до своєї торгової точки власним або орендованим транспортом, зобов’язаний мати при собі оформлену ТТН. Це пряма вимога чинного законодавства.

ТТН – це єдиний уніфікований документ для обліку товарів під час перевезення, розрахунків за перевезення, а також для підтвердження законності переміщення вантажу (Правила №363). Виняток становлять лише фізичні особи (не ФОПи), які перевозять речі власним коштом і для власних потреб (гл. 1 Правил №363).

Згідно зі ст. 48 Закону №2344 водій під час перевезення вантажу має мати ТТН або інший визначений законодавством документ на вантаж. Водночас згідно з цими ж Правилами №363, таким документом у переважній більшості випадків є саме ТТН, а видаткова накладна – це лише документ, що підтверджує факт передачі товару, але не є документом для перевезення.

Відсутність ТТН під час перевезення вантажу є порушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність: відповідно до ст. 60 Закону №2344 – штраф на перевізника у розмірі 1000 НМДГ (тобто 17 тис. грн).

Важливо: ТТН виписує саме вантажовідправник – той, хто передає товар для перевезення, незалежно від того, чи є він постачальником. Якщо товар перевозиться від складу постачальника до торгової точки ФОПа, то постачальник і має виписати ТТН, зазначивши ФОПа як вантажоодержувача, а також (у разі самовивозу) як перевізника

Для податкових цілей ТТН також має значення, оскільки саме вона підтверджує реальність господарської операції та використання пального для господарських потреб, що впливає на податковий кредит із ПДВ (якщо мова про платника).

Таким чином, ТТН є обов’язковою при кожному перевезенні вантажу автотранспортом, крім перевезень для особистих потреб фізичними особами. Її відсутність – це не лише ризик штрафу, а й податкові ризики, пов’язані з невизнанням витрат і податкового кредиту.

Товаросупровідні документи. Закон не визначає їх склад. Він відповідає операції, при постачанні – це зазвичай видаткова накладна. Але такі документи мають бути зазначені в ТТН, і діє правило – якщо форма ТТН паперова, всі документи у пакеті також, якщо електронна – так само. Це встановлено Правилами №363.

Якщо за кермом не сам ФОП, а найманий працівник-водій, то може знадобитися підтвердження, що він перебуває у трудових відносинах із таким ФОП-перевізником. Це може бути будь-яке підтвердження, але зазвичай використовують путівку або подорожній лист. Самі по собі вони не є документами, які перевірятиме Держтрансбезпека, це первинні документи для внутрішнього обліку витрат, але у ситуації підтвердження трудових відносин можуть стати у нагоді. Альтернативою є довідка від роботодавця у довільній формі.

Ситуація 24. ТОВ отримали товар, видаткову накладну та ТТН отримала через електронний сервіс. Питання: Електронна ТТН підписується тільки вантажовідправником і вантажоотримувачем?

Ні, не тільки.

Є ще і третій підписант – водій. Без його підпису така ТТН недійсна. Незважаючи на те, що він повинен мати паперовий екземпляр із власним підписом на дорозі, він повинен і підписати електронну ТТН разом із усіма. Адже паперова ТТН буде лише копією, і так її і називає Закон. А оригінал – це е-ТТН, яка має бути підписана усіма.

Ситуація 25. Чи потрібно з 26 липня 2026 року заповнювати в кожній ТТН новий реквізит «Місце, де зберігається автомобіль»?

Ні, не в кожній ТТН.

З 26 липня 2026 року наказом Мінрозвитку від 12.12.2025 №1727 форму №1-ТН доповнено рядком «Місце, де зберігається автомобіль». При цьому біля цього реквізиту стоїть позначка «*», а примітка до форми прямо говорить, що відповідні відомості зазначаються у випадках, передбачених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Мінтрансзв'язку від 07.06.2010 №340 (далі – Положення №340).

Після появи нової форми виникло цілком закономірне питання: чи означає наявність цього рядка, що його потрібно заповнювати всім перевізникам. До появи офіційних роз'яснень ми рекомендували з міркувань обережності зазначати місце зберігання автомобіля у всіх ТТН, оскільки однозначної позиції контролюючого органу ще не було.

Наразі цю рекомендацію можна уточнити.

Укртрансбезпека у відповідях на питання щодо застосування Положення №340, сформованих за результатами онлайн-зустрічі 31.07.2026, пояснила призначення цього реквізиту: він необхідний для підтвердження права на застосування винятків, установлених п. 5 розд. I Положення №340, коли відповідний виняток залежить від здійснення перевезення в межах 100 км по прямій від місцезнаходження суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або філії, де зберігається транспортний засіб.

Отже, заповнювати цей рядок у кожній ТТН лише тому, що він міститься у формі, не потрібно. Якщо перевізник не застосовує відповідний виняток із п. 5 розд. I Положення №340, місце зберігання автомобіля для підтвердження такого права зазначати не потрібно.

Ситуація 26. Якщо маршрут становить менше 100 км, чи означає це автоматично, що у ТТН потрібно зазначити місце зберігання автомобіля?

Ні. Самої лише відстані до 100 км недостатньо.

Пункт 5 розд. I Положення №340 не встановлює загального правила, за яким будь-яке перевезення в радіусі 100 км звільняється від вимог цього Положення. У ньому наведено конкретний перелік видів перевезень, на які Положення №340 не поширюється, і для частини з них однією з умов такого винятку є саме відстань до 100 км по прямій.

Наприклад, 100-кілометровий критерій передбачений для окремих перевезень транспортними засобами технічної допомоги та евакуації, певних перевезень сільськогосподарських, садівничих та лісогосподарських підприємств, тракторів сільськогосподарського або лісогосподарського призначення, окремого транспорту на природному чи скрапленому газі або електроенергії, перевезень живих тварин, будівельної техніки та інших прямо названих у п. 5 випадків.

Тому алгоритм має бути таким: спочатку визначаємо, чи належить конкретне перевезення до одного з винятків, передбачених п. 5 розд. I Положення №340. І лише якщо для відповідного винятку встановлено 100-кілометровий критерій, місце зберігання автомобіля набуває значення для його підтвердження.

Причому йдеться саме про 100 км по прямій, а не про довжину маршруту автомобільними дорогами.

Ситуація 27. Яку саме адресу зазначати як місце зберігання автомобіля, якщо підприємство має декілька філій, баз або стоянок?

Зазначається адреса місцезнаходження автомобільного перевізника, його структурного підрозділу або філії, де зберігається конкретний транспортний засіб.

Саме так сформульований цей реквізит у новій формі №1-ТН, а аналогічне формулювання міститься в п. 5 розд. I Положення №340.

Тому орієнтуватися лише на юридичну адресу підприємства або адресу, за якою зареєстровано транспортний засіб, неправильно. Якщо автомобіль фактично закріплений за філією або транспортною базою в іншому населеному пункті, для цілей застосування 100-кілометрового винятку значення має саме місце його зберігання.

Це особливо важливо тому, що від цієї точки визначатимуть відстань у 100 км по прямій.

Для підприємства, яке має декілька транспортних баз, доцільно організаційно закріпити автомобілі за відповідними підрозділами або місцями зберігання. Це дозволить уникнути ситуації, коли щодо одного й того самого автомобіля у різних ТТН без зрозумілої причини зазначаються різні адреси.

При цьому Положення №340 не встановлює вимоги, щоб місце зберігання обов'язково було спеціально обладнаною або сертифікованою автостоянкою. Важливо, щоб зазначена адреса відповідала реальному місцю зберігання автомобіля.

Ситуація 28. Автомобіль постійно перебуває в рейсах і після одного перевезення одразу виконує інше. Що вважати місцем його зберігання?

Не слід ототожнювати місце зберігання автомобіля з місцем, де він випадково перебуває під час конкретного рейсу.

Наприклад, якщо автомобіль виконав перевезення Одеса – Харків, потім Харків – Київ, а далі Київ – Дніпро, Харків або Київ через це автоматично не стають його новим місцем зберігання.

Положення №340 говорить про місцезнаходження автомобільного перевізника, його структурного підрозділу або філії, де зберігається транспортний засіб. Отже, тимчасова стоянка між рейсами, місце відпочинку водія, АЗС, стоянка біля вантажоодержувача тощо самі собою таким місцем не є.

Водночас у такій ситуації насамперед потрібно відповісти на інше питання: чи користується перевізник винятком із п. 5 розд. I Положення №340, для якого необхідно дотриматися 100-кілометрового критерію.

Якщо автомобіль виконує звичайні далекі перевезення і перевізник працює за загальними правилами режиму праці та відпочинку водіїв, потреби штучно визначати для кожної ТТН «найближче» місце зберігання немає.

Якщо ж перевізник претендує на відповідний виняток, зазначене в ТТН місце зберігання повинно бути реальним, оскільки саме від нього перевірятиметься дотримання встановленої Положенням №340 відстані.

Ситуація 29. ТТН складає вантажовідправник, а автомобіль належить сторонньому перевізнику. Звідки вантажовідправнику знати місце зберігання його автомобіля?

Цю інформацію має надати автомобільний перевізник.

Вантажовідправник не повинен самостійно визначати, де зберігається чужий транспортний засіб, виходячи з адреси реєстрації ФОП, даних про власника автомобіля або інших непрямих відомостей.

Якщо для конкретного перевезення відповідно до п. 5 розд. I Положення №340 необхідно зазначити місце зберігання транспортного засобу, перевізник повідомляє вантажовідправнику відповідну адресу, а вантажовідправник переносить ці відомості до ТТН.

Це стосується і ситуації, коли між замовником та фактичним перевізником є експедитор або логістична компанія. У рядку «Автомобільний перевізник» зазначається саме особа, яка фактично здійснює перевезення, а не експедитор, який лише організував його. Відповідно, якщо реквізит про місце зберігання підлягає заповненню, зазначається місце зберігання автомобіля саме цього фактичного перевізника.

Інформацію про експедитора за необхідності можна зазначити у ТТН додатково відповідно до п. 11.1 Правил №363.

Ситуація 30. Чи потрібно мати договір на стоянку, наказ або інший документ, що підтверджує зазначене в ТТН місце зберігання автомобіля?

Спеціального документа, яким в усіх випадках має підтверджуватися місце зберігання транспортного засобу, Положення №340 та Правила №363 не встановлюють.

Тому відсутність договору оренди автостоянки сама собою не означає, що фактичну адресу зберігання автомобіля не можна зазначити в ТТН.

Так само законодавство не встановлює загальної вимоги видавати окремий наказ про місце зберігання кожного автомобіля.

Водночас слід враховувати призначення цього реквізиту. Якщо перевізник використовує зазначену в ТТН адресу для підтвердження того, що перевезення здійснюється в межах 100 км і на нього поширюється відповідний виняток із п. 5 розд. I Положення №340, він має бути готовий пояснити та за необхідності підтвердити, що транспортний засіб справді зберігається за цією адресою.

Тому для підприємств із декількома базами або значним автопарком внутрішнє закріплення автомобілів за конкретними місцями зберігання може бути доцільним. Але це вже спосіб організації доказової бази підприємства, а не окремий обов'язковий реквізит чи документ, прямо встановлений Правилами №363.

Ситуація 31. Чи потрібно додавати реквізит «Місце, де зберігається автомобіль» до спеціалізованих ТТН, зокрема №1-ТН (МС) на перевезення молочної сировини або ТТН на алкогольні напої?

Тут потрібно розмежувати загальну форму №1-ТН та спеціалізовані форми.

Наказом Мінрозвитку від 12.12.2025 №1727 змінено саме додаток 7 до Правил №363 – загальну форму №1-ТН. Спеціалізовані форми ТТН затверджені іншими нормативними актами, і автоматично текст нової форми №1-ТН до них не переноситься.

Наприклад, форма №1-ТН (МС) затверджена наказом Мінагрополітики від 01.12.2015 №457. Окрему загальну ТТН №1-ТН додатково до належно оформленої спеціалізованої ТТН складати лише через те, що загальна форма була оновлена, не потрібно.

Водночас спеціалізована ТТН як документ на вантаж повинна містити обов'язкові відомості, передбачені ст. 48 Закону №2344.

Щодо нового реквізиту ситуація особлива: «Місце, де зберігається автомобіль» не включено до переліку обов'язкових реквізитів ТТН у ст. 48 Закону №2344, а вимога щодо його зазначення випливає з Положення №340 і пов'язана із застосуванням визначених у п. 5 розд. I винятків.

Тому, якщо перевезення за спеціалізованою ТТН належить до випадку, коли перевізник має підтвердити 100-кілометровий критерій за п. 5 розд. I Положення №340, доцільно доповнити спеціалізовану ТТН відомостями про місце зберігання автомобіля. Якщо ж відповідний виняток не застосовується, сама по собі поява цього реквізиту в загальній формі №1-ТН не створює обов'язку механічно додавати його до кожної спеціалізованої ТТН.

Таким чином, після появи роз'яснення Укртрансбезпеки підхід до нового реквізиту можна сформулювати значно точніше: питання не в тому, яка саме ТТН використовується – загальна чи спеціалізована, – а насамперед у тому, чи потрібне зазначення місця зберігання транспортного засобу для підтвердження права конкретного перевезення на відповідний виняток із Положення №340.

Читайте більше:

Нова ТТН з 26 липня 2026 року: правила заповнення + зразки

ТТН на самовивіз не потрібна? Не варто поспішати із висновками

Впровадження е-ТТН в Україні: перший досвід із Medoc ТТН

Чи обов'язково вказувати ціну товару в ТТН

Оформлення ТТН за старою формою: наслідки та штрафи

Чи можна об’єднати видаткову накладну та ТТН в один документ