У Держпраці пояснили, що під скороченою тривалістю робочого часу мається на увазі встановлення норми робочого часу меншої, ніж законодавчо визначена. При цьому, оплата проводиться за повним окладом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136) нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).
У Держпраці пояснили, що у період дії воєнного стану для працівників, зайнятих на об'єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень (ч. 2 ст. 6 Закону №2136).
Крім того, у Держпраці вказали, що відповідно до ст. 51 Кодексу Законів про працю України, скорочена тривалість робочого часу встановлюється для таких категорій працівників:
- учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул, – 24 години на тиждень;
- учні, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, – не більше половини максимальної норми, встановленої для відповідної вікової категорії;
- для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.
Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.
Джерело: Держпраці