Податківці провели виїзну планову перевірку Товариства, за наслідками якої донарахували податки та штрафи. Платник податків (позивач) звернувся до суду.
Суди підтримали правову позицію платника податків, виходячи з того, що за приписами Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 у спірних правовідносинах прострочені харчові продукти не підлягають реалізації, тому їх очікувана ціна продажу дорівнює нулю. Таким чином, первісна вартість таких продуктів у сумі, що перевищує нуль, підлягала списанню на витрати звітного періоду.
Позивачем до матеріалів справи надані копії:
- наказів про створення інвентаризаційної комісії;
- описів продукції з простроченим терміном придатності;
- актів списання таких товарів.
Суди вказали, що такі описи й акти містять відомості про причини списання, а також висновки комісії щодо невстановлення винних у простроченні терміну придатності товарів.
Первісна ж вартість вилученої з обігу продукції була відображена позивачем у бухгалтерському обліку за дебетом рахунку 94 «Інші операційні витрати» і за кредитом рахунку 28 «Товари» або субрахунку 801 «Витрати сировини та матеріалів», що відповідає вимогам бухгалтерського обліку.
Верховний Суд (далі – ВС) вказав на таке.
На підприємстві може бути проведена інвентаризація запасів (наприклад, продовольчих товарів, придбаних у минулих періодах, для подальшого перепродажу) з метою встановлення фактів спливу строків придатності таких та їх вилучення з обігу шляхом списання.
При проведенні такого виду інвентаризації інвентаризаційною комісією мають бути встановлені та зафіксовані дані щодо:
- найменування та обсягу (кількості, вартості) простроченої продукції;
- причини прострочення;
- пропозиції щодо її знецінення, списання або можливості використання у власній господарській діяльності.
За результатами проведеної інвентаризації запасів, інвентаризаційна комісія складає інвентаризаційний опис або акт інвентаризації, а також за наявності на то підстав (встановлення розбіжностей між фактичною наявністю активів і даними бухгалтерського обліку) - звіряльні відомості; протокол інвентаризаційної комісії за результатами закінчення інвентаризації із висновками та пропозиціями, що затверджується керівником підприємства.
Водночас, ураховуючи приписи ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закону №996), для вилучення виявлених у результаті проведеної інвентаризації протермінованих продовольчих товарів з балансу підприємства, необхідно скласти відповідні первинні документи, а саме - акти на списання, у яких мають бути зазначені найменування прострочених продовольчих товарів, щодо яких прийнято рішення про списання, їх кількість та вартість, а також причини списання.
Платником податків, у період, який перевірявся, за результатами проведення щомісячних вибіркових інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей, здійснювалося списання з балансу продовольчих товарів, термін придатності по яких сплив до моменту їх реалізації кінцевому споживачу.
Таке списання товарно-матеріальних цінностей позивач вчиняв згідно із описами відповідної простроченої продукції та на підставі актів списання, що підписані членами інвентаризаційної комісії та матеріально-відповідальною особою. При цьому, вартість списаних товарно-матеріальних цінностей включена платником до складу інших операційний витрат звітного періоду, в якому були проведені вказані інвентаризації.
Дослідивши та оцінивши зміст вказаних вище описів й актів списання, суди дійшли висновків, що вони містять необхідні дані для списання зіпсованих товарно-матеріальних цінностей, як то відомості про найменування, кількість і вартість прострочених продовольчих товарів, підстави для списання - прострочення терміну придатності з причини відсутності попиту на таку продукцію, а також вказівки на невстановлення інвентаризаційною комісією осіб, винних у простроченні термінів придатності, та прийняте у взаємозв`язку із цим рішення про списання товарів на витрати операційної діяльності товариства.
Отже, ВС дійшов висновку, що списання прострочених продовольчих товарів належним чином відображено позивачем в бухгалтерському та, як наслідок, податковому обліку на підставі актів про списання, які фіксують факти здійснення відповідних операцій за результатами фактично проведених інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей та є первинними документами в розумінні Закону №996.