Впровадження концепції митного представництва, аналогічної тій, що функціонує в країнах ЄС, є головною концептуальною новацією євроінтеграційних змін до Митного кодексу України, внесені Законом України від 22.08.2024 №3926-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу» (набере чинності 19.04.2025).
Передбачено розділити, як митні брокери можуть представляти перед митними органами своїх клієнтів (імпортерів / експортерів):
- прямий митний представник, який діє в інтересах і від імені особи, яку він представляє;
- непрямий митний представник, який діє в інтересах особи, яку він представляє, але від власного імені.
Митні брокери спільно зі своїми клієнтами самостійно обирають формат митного представництва. В залежності від обраного формату митного представництва розмежовуються права, обов’язки та відповідальність між митним брокером та його клієнтом.
Ключова відмінність між прямим і непрямим представництвом полягає в тому, що непрямий митний представник, подаючи митну декларацію від свого імені, хоч і в інтересах свого клієнта, стає декларантом, а значить несе солідарну разом з ним відповідальність за сплату митних платежів.
Запроваджена раніше можливість для митних брокерів сплачувати митні платежі зі свого рахунку передоплати в інтересах клієнтів була елементом «непрямого митного представництва».
До запроваджених змін у Митному кодексі України не було чітко розмежовано права, обов’язки та відповідальність митного брокера та його клієнта, в результаті чого:
- митні платежі по декларації сплачував як клієнт, так і митний брокер, хоча не був наділений правами платника податків;
- за правильність і достовірність декларування товарів відповідав митний брокер, а з документальною перевіркою приходили до його клієнта;
- надавав необхідні документи та інформацію клієнт, а до адміністративної відповідальності за недостовірне декларування могли притягти митного брокера.
Після запровадження даних змін декларування товарів можна буде здійснити за одним із таких сценаріїв:
Сценарій 1. Самостійне декларування товарів імпортером/експортером від власного імені:
- імпортер / експортер має в штаті навчених для забезпечення декларування товарів співробітників;
- розуміється в правилах митного контролю та оформлення;
- не хоче збільшувати власні витрати, залучаючи митного брокера;
- має ліцензовану програму для забезпечення декларування товарів.
Сценарій 2. Імпортер / експортер залучає прямого митного представника для декларування товарів від його імені:
- імпортер/експортер не має в штаті співробітників, що можуть здійснювати декларування товарів;
- не розуміється глибоко в правилах митного контролю та оформлення (наприклад, не часто здійснює такі операції або делегує функціонал підрядникам);
- готовий залучити для цієї роботи підрядника (митного брокера);
- готовий нести повну самостійну відповідальність, за рахунок чого зменшити винагороду підрядника;
- не має ліцензованої програми для забезпечення декларування товарів.
Сценарій 3. Імпортер / експортер залучає непрямого митного представника для декларування товарів від імені такого представника:
- імпортер / експортер не має в штаті співробітників, що можуть здійснювати декларування товарів;
- не розуміється глибоко в правилах митного контролю та оформлення (наприклад, не часто здійснює такі операції або делегує функціонал підрядникам);
- готовий залучити для цієї роботи підрядника (митного брокера), сплативши йому більшу винагороду та розділивши з ним відповідальність.
Запроваджена раніше модель комісійних або агентських договорів мала в собі елементи «непрямого митного представництва», але без чіткого розмежування прав, обов’язків та відповідальності перед митними органами.
Джерело: Мінфін