Визначення дати податкових зобов'язань з ПДВ при отриманні послуг

Податкові зобов’язання з ПДВ і податкову накладну з типом причини «14» у вашій ситуації слід визначити/скласти на дату списання коштів з рахунку підприємства, тобто 25.10.2026, а не на 30.09.2026 чи 01.10.2026.

Обґрунтування

1. Чому ви взагалі нараховуєте «імпортний» ПДВ, хоча нерезидент зареєстрований платником ПДВ в Україні.
   Для операцій з постачання послуг нерезидентами, місце постачання яких на митній території України, особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ, є отримувач послуг-резидент, якщо йдеться не про операції, що підпадають під спеціальні правила для фізосіб за статтею 208‑1 ПКУ, а про суб’єктів господарювання – платників ПДВ (ст. 208 Податкового кодексу України, п. 180.2 ПКУ).
   Ви – юридична особа, платник ПДВ, тому застосовуються «загальні» правила ст. 208 ПКУ, а не механізм сплати ПДВ самим нерезидентом за ст. 208‑1.

2. Правило першої події для послуг нерезидента.
   Для операцій з постачання нерезидентами послуг, місце постачання яких на митній території України, датою виникнення податкових зобов’язань є перша з двох подій:
   • дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг;
   • дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом
   (абзац третій п. 187.8 Податкового кодексу України).
   Саме на цю дату платник складає податкову накладну з типом причини «14» відповідно до ст. 208 ПКУ.

3. Спеціальна норма для електронних послуг: документ постачання = документ оплати.
   Для електронних послуг прямо встановлено, що документом, який підтверджує факт їх постачання нерезидентом, є будь-який документ, що підтверджує факт оплати вартості таких послуг, у тому числі надісланий в електронній формі засобами електронного зв’язку (п. 208.5‑1 ст. 208 Податкового кодексу України, включений Законом № 1525‑IX).
   Це означає, що для електронних послуг «документ, що засвідчує факт постачання» у розумінні п. 187.8 ПКУ – це саме документ про оплату (банківська виписка, платіжна квитанція тощо), а не інвойс як рахунок за вже наданий період.

4. Чому не 30.09.2026 і не 01.10.2026, а саме 25.10.2026.

   1. Дата закінчення періоду надання послуг (30.09.2026) не є самостійною подією для цілей ПДВ. Важливі тільки:
      • списання коштів;
      • оформлення документа, який підтверджує постачання послуг згідно з п. 187.8 ПКУ.
   2. Інвойс від 01.10.2026 у вашій ситуації є рахунком за послуги, надані в минулому періоді, але для електронних послуг спеціально встановлено, що документом, який підтверджує постачання, є документ оплати, а не інвойс як такий (п. 208.5‑1 ст. 208 ПКУ).
   3. Документ, що підтверджує і оплату, і постачання, – це платіжний документ/виписка банку із датою списання коштів 25.10.2026. Отже, саме ця дата стає «першою подією» у розумінні абзацу третього п. 187.8 ПКУ.
      Аналогічний підхід податківці застосовують у листі ДПС від 26.05.2026 №612/2/99‑00‑21‑01‑01‑02, де зазначено, що при отриманні електронних послуг від нерезидента платник зобов’язаний визначити податкові зобов’язання та скласти податкову накладну за правилом першої події, а якщо першою подією є оплата – на дату здійснення такої оплати.

5. Практичний висновок щодо ПН.

   1. Податкові зобов’язання з ПДВ за цією операцією у вас виникають 25.10.2026.
   2. Податкову накладну з типом причини «14» ви складаєте також 25.10.2026.
   3. Базу оподаткування визначаєте за договірною вартістю послуг, перерахованою в гривні за офіційним курсом НБУ на 25.10.2026 (п. 190.2 ПКУ).
   4. Після реєстрації ПН у ЄРПН у тому ж періоді суму нарахованого ПДВ ви включаєте до податкового кредиту згідно з п. 198.2 та ст. 208 ПКУ.

Дата складання ПН і виникнення ПДВ-зобов’язань у вашій ситуації – 25.10.2026, тобто дата списання коштів за даними українського банку.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?