Зміна облікової політики щодо ПДВ: важливі аспекти та рекомендації

Ні, перехід на облік податкових зобов'язань з ПДВ у розрізі договору, а не окремих замовлень, не є зміною облікової політики. Такий підхід можна застосовувати, але він має відповідати умовам договорів, первинних документів і порядку проведення розрахунків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#Text та п. 3 НП(С)БО 6 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0392-99#Text облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, що застосовуються для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності. Порядок визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ за правилом першої події регулюється п. 187.1 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text і не належить до елементів облікової політики. Тому зміна аналітичного підходу до ведення податкового обліку — у розрізі договору або окремих замовлень — не є зміною облікової політики підприємства.

Вносити зміни до наказу про облікову політику у такому випадку не потрібно. Разом із тим порядок ведення податкового обліку та документообігу доцільно закріпити окремим внутрішнім розпорядчим документом, наприклад наказом керівника про організацію податкового обліку ПДВ або про порядок документообігу.

Підприємство може вести облік податкових зобов'язань у межах договору в цілому, однак необхідно врахувати умови договору та порядок оформлення первинних документів.

Якщо рамковим договором передбачено, що кожне замовлення, специфікація або рахунок є окремим самостійним зобов'язанням із власними строками постачання та оплати, першу подію відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України слід визначати окремо щодо кожного такого замовлення.

Якщо підприємство планує визначати податкові зобов'язання у межах договору загалом, у договорі бажано передбачити, що розрахунки здійснюються за договором у цілому, а всі отримані платежі зараховуються в рахунок погашення раніше виниклих зобов'язань або як аванс за договором незалежно від конкретного замовлення.

Необхідно також звернути увагу на призначення платежу. Якщо покупець у платіжній інструкції зазначає конкретне замовлення, наприклад «Оплата за замовленням № 2», тоді як постачальник веде облік лише за договором, контролюючі органи можуть розцінити такий платіж як передоплату саме за відповідним замовленням і вимагати складання податкової накладної на дату отримання цього платежу. У разі невідповідності між порядком обліку за договором та призначенням платежів виникає ризик визнання податкових накладних складеними не на ту дату або не за тією операцією, що може призвести до застосування штрафів, передбачених ст. 120-1 Податкового кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text.

Також бажано узгодити порядок проведення розрахунків із покупцем. Якщо постачальник визначає податкові зобов'язання у розрізі договору, а покупець веде облік податкового кредиту за окремими замовленнями, це може спричинити постійні розбіжності між датами податкових накладних та датами перших подій за окремими замовленнями. Щоб уникнути таких ситуацій, порядок проведення розрахунків доцільно передбачити безпосередньо в договорі поставки або в додатковій угоді до нього.

Раді допомогти, звертайтесь ще!