Правомірність позапланової перевірки дотримання валютного законодавства ДПС

ДПС має право призначити позапланову перевірку валютного законодавства лише за наявності конкретних передбачених ПКУ підстав, а наказ повинен чітко окреслювати предмет та період перевірки, однак сам по собі ПКУ не встановлює окремого «терміну придатності» наказу, його дія обмежується визначеними в ньому датами початку і тривалості перевірки та загальними строками повідомлення платника.

Обґрунтування

1. Підстава для позапланової перевірки має бути конкретною. Документальна позапланова перевірка проводиться тільки за наявності однієї з підстав, прямо перелічених у п. 78.1 ПКУ, наприклад за пп. 78.1.1 – коли отримано податкову інформацію про порушення валютного чи іншого законодавства і платник не надав пояснення на запит. У запиті та, відповідно, у наказі мають бути «чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення» платником, інакше платник «не має об’єктивної можливості надати пояснення», а така інформація не може бути належною підставою для перевірки. Тому одна лише загальна фраза «дотримання валютного законодавства» без конкретизації періоду, операцій чи виду порушення створює ризик визнання підстави для перевірки формальною і може бути використана для оскарження законності перевірки.

2. Зміст наказу і його зв’язок з підставою перевірки. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки оформлюється наказом згідно з п. 78.4 ПКУ. Одночасно норми про допуск до перевірки (ст. 81 ПКУ, на які поширюється загальний підхід і для фактичних, і для документальних перевірок) вимагають, щоб у наказі були зазначені, зокрема, вид перевірки, підстава її проведення, дата початку, тривалість та період діяльності, що перевіряється. Якщо наказ не дозволяє зрозуміти, які саме можливі порушення валютного законодавства чи які операції перевіряються, це може розцінюватися як неналежне оформлення підстави і предмета перевірки та бути аргументом для заперечень проти результатів перевірки чи для відмови в допуску, якщо порушення очевидні.

3. Строк дії наказу («термін придатності»). ПКУ не встановлює окремого строку «чинності» наказу, але обмежує його дію процедурними рамками. Для документальних планових перевірок право на їх проведення виникає лише якщо не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня початку перевірки платнику направлено копію наказу в порядку ст. 42 ПКУ; аналогічний підхід щодо належного вручення наказу поширюється і на позапланові перевірки (п. 78.4 ПКУ). У самому наказі обов’язково визначаються дата початку і тривалість перевірки, а строки проведення перевірок обмежуються нормами ПКУ (залежно від виду та статусу платника). Після того як перевірку розпочато та завершено в зазначених межах, наказ вважається реалізованим; використати той самий наказ для іншої дати чи нового заходу контролю без видання нового рішення не можна.

4. Практичний наслідок щодо «простроченого» наказу. Якщо наказ був належно вручений, але перевірка не розпочалася у вказаний у ньому день або контролюючий орган намагається прийти значно пізніше, ніж визначено в наказі, зазвичай це свідчить про вихід за межі дати початку і тривалості перевірки. Такий наказ уже не може правомірно слугувати підставою для допуску, оскільки ПКУ вимагає чіткого дотримання строків перевірки, встановлених наказом і нормами про тривалість.

ДПС може проводити позапланову валютну перевірку лише за конкретно окресленою підставою з п. 78.1 ПКУ і в межах строків, прямо визначених у наказі та ПКУ.