Ризики ПДВ при організації заходів: захист від перекваліфікації послуг

Є ризик, що ДПС, спираючись на деталізовану товарну калькуляцію, спробує довести не «туристичні» послуги, а звичайну торгівлю й оподаткувати всю суму за загальними правилами, а для мінімізації ризиків слід: чітко оформити посередницьку модель під ст. 207 ПКУ, змінити структуру документів (договір, акти, калькуляцію) під послугу, а не перепродаж товарів, і окремо контролювати питання додаткового блага ПДФО щодо працівників замовника.

Обґрунтування

1. Коли працює «туристична» модель із маржею, а коли – ні. Для туроператора базою оподаткування є винагорода (різниця між вартістю турпродукту та витратами на його придбання / створення) лише тоді, коли він реально застосовує «туристичні» правила і продає саме комплексну туристичну послугу, а не товари чи звичайні окремі послуги, що прямо випливає з умов застосування спецрежиму за ст. 207 ПКУ, на який вказано у матеріалі щодо туроператорів (п. 207.2–207.4, ПКУ). Якщо з первинних документів видно, що ви фактично продаєте техніку, одяг, корми тощо, а не комплексну послугу, ДПС має аргумент вимагати загальні правила ПДВ і нараховувати податок із повної вартості постачання.

2. Чому детальна товарна калькуляція створює ризик перекваліфікації. У матеріалі про путівки прямо показано посередницьку модель: з постачальником укладається посередницький договір на придбання туру (путівки), акти – на повну вартість послуг, а туроператор обчислює базу ПДВ як свою винагороду за ст. 207 ПКУ (ПКУ). Якщо ж у вас акт містить лише одну «послугу», але деталізуюча калькуляція виглядає як перелік товарів із кількістю та ціною, це може бути використано як доказ, що фактично відбувається постачання товарів, а не послуга з організації заходу. У такому разі ДПС може наполягати на застосуванні загальних норм про базу оподаткування за договірною вартістю товарів (п. 189.1, 190.1 ПКУ, які використовують як загальне правило в огляді баз оподаткування ПДВ, ПКУ) і не погодитися на маржинальну схему.

3. Як оформити модель, щоб захистити «маржу» з ПДВ. Щоб зменшити ризик перекваліфікації, документи мають відображати саме комплексну послугу:

   • у договорі з юрособою – предметом є «організація заходу / туристичне обслуговування / турпродукт» із чіткою вказівкою, що всі матеріальні елементи (обладнання, харчування, реквізит тощо) є складовими послуги, а не предметом окремого продажу;
   • з постачальниками – посередницькі договори (аналогічно моделі в матеріалі про путівки, де підкреслено, що туроператор діє як посередник і ПН складається на винагороду за ст. 207 ПКУ);
   • акти – формулювання на кшталт «комплексні послуги з організації заходу…» без «товарних» рядків;
   • калькуляція – як внутрішній або додатковий документ, у якому замінити чисто товарні позиції на сервісні формулювання («надання в тимчасове користування технічного обладнання», «сервіс забезпечення одягом учасників», «послуги з годування тварин під час заходу» тощо), без створення враження, що ви продаєте майно.
     Саме так в матеріалах про путівки наголошено на значенні договору та посередницької схеми для обґрунтування, що підприємство надає послугу, а не перепродує турпродукт.

4. Як уникнути ризику додаткового блага (ПДФО) для учасників. Додатковим благом є будь-які матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги тощо, надані платнику податку, якщо це не заробітна плата й не пов’язано з виконанням трудових обов’язків (пп. 14.1.47, пп. 164.2.17, ПКУ). Водночас у переліку неоподатковуваних доходів є витрати роботодавця, пов’язані з підвищенням кваліфікації працівника, та вартість певних видів путівок (ст. 165 ПКУ, ПКУ). Щоб уникнути додаткового блага:

   • захід має бути оформлений як службове навчання / семінар / підвищення кваліфікації, передбачений внутрішніми документами роботодавця (наказ, програма, звіт), а не «відпочинок»;
   • витрати, які можна персоніфікувати (квитки із ПІБ, проживання конкретних осіб), у разі відсутності оформленого відрядження податкова схильна розглядати як додаткове благо, де база ПДФО в негрошовій формі визначається за звичайною ціною із застосуванням «натурального» коефіцієнта (п. 164.5 ПКУ, ПКУ);
   • групові, не персоніфіковані витрати (оренда залу, кейтеринг «шведський стіл», загальний трансфер, оренда обладнання) зазвичай не утворюють об’єкт оподаткування ПДФО, якщо вони документально обґрунтовані діловою метою заходу.
     Такий підхід узгоджується з позицією щодо додаткового блага та «натурального» коефіцієнта у матеріалі про додаткові блага (пп. 14.1.47, пп. «а» пп. 164.2.17, п. 164.5 ПКУ, ПКУ).

5. Чи варто міняти товарні позиції на сервісні назви у кошторисі. Повна відмова від калькуляції не обов’язкова, але її зміст треба підпорядкувати моделі послуги:

   • не виділяти «продаж» техніки, одягу, кормів, а описувати їх як елементи «комплексного сервісу» з організації заходу;
   • уникати зазначення залишку майна у замовника як його власності, якщо за економікою угоди це не передача товарів;
   • обґрунтувати в договорі, що вартість послуг включає витрати на залучення третіх осіб та матеріальних ресурсів, які не є окремим об’єктом купівлі-продажу.
     Це знижує шанс, що ДПС, аналізуючи кошторис, визнає договір змішаним із елементом купівлі-продажу й спробує застосувати загальні правила оподаткування постачання товарів.

Фінансову модель із оподаткуванням лише маржі й відсутністю додаткового блага реально відстояти лише тоді, коли весь документообіг послідовно підтверджує надання комплексної послуги для госпдіяльності замовника, а не постачання товарів і «спонсорування» особистого відпочинку працівників.