Ліцензування сонячних електростанцій: податкові наслідки та правовий статус

Для описаної моделі взаємодії з клієнтом це для ТОВ буде саме діяльність з виробництва та постачання електроенергії (а не оренда обладнання), тому ліцензія на виробництво/постачання може знадобитись залежно від потужності та схеми роботи, а операції з продажу електроенергії обкладатимуться податком на прибуток та ПДВ на загальних підставах із застосуванням касового методу для ПДВ.

Обґрунтування

1. Кваліфікація операції: продаж електроенергії, а не оренда.
   Клієнт фактично купує електроенергію, що виробляє СЕС, оплата прив’язана до спожитих кВт, а право власності на обладнання зберігається за ТОВ. Це відповідає моделі постачання електроенергії, а не оренди майна, де плата справлялася б за користування обладнанням, незалежно від обсягу виробленої енергії. Електроенергія з альтернативних джерел є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу, що прямо визначено статтею 1 Закону № 555-ІV.

2. Необхідність ліцензії на виробництво електроенергії.
   Діяльність з виробництва електроенергії підлягає ліцензуванню, зокрема коли:

   • сумарна встановлена потужність на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт, або
   • загальна потужність на всіх площадках перевищує 20 МВт,
     а також у низці інших випадків, визначених пунктом 1.3 Ліцензійних умов № 1467.
     Якщо СЕС працює як промислова станція для продажу (клієнту і в мережу), і потужність перевищить порогові значення, ТОВ повинно отримати ліцензію на виробництво електроенергії. Якщо ж потужність менша 5 МВт на площадці і 20 МВт загалом і не виконуються інші критерії ліцензування з цих умов, виробнича ліцензія може не знадобитись.

3. Ліцензія на постачання електроенергії споживачу.
   Постачання електроенергії споживачам за договором постачання здійснюють ліцензовані постачальники відповідно до Закону «Про ринок електричної енергії» (на що вказує аналіз у матеріалі з посиланнями на статтю 8 і статтю 56 Закону № 2019-VIII). Для моделі, коли ТОВ продає електроенергію кінцевому споживачу (клієнту), а також реалізує надлишок у мережу, зазвичай потрібні:

   • ліцензія на виробництво (за умовами пункту 1.3 Ліцензійних умов № 1467),
   • ліцензія на постачання електроенергії споживачу згідно з окремими ліцензійними умовами, якщо ТОВ виступає постачальником за договором постачання.
     Якщо модель буде структурована як активний споживач з механізмом самовиробництва (коли юридично є один споживач і специфічний договір з оператором системи), можливі винятки із ліцензування, але це потрібно оцінювати вже по фактичній договірній схемі, з урахуванням оновлених норм Закону № 2019-VIII.

4. Податкові наслідки: податок на прибуток та ПДВ.

   • Вироблена електроенергія визнається товарною продукцією, що для обліку є запасами (пункт 6 НП(С)БО 9), з виробничою собівартістю за правилами НП(С)БО 16.
   • Дохід від продажу електроенергії клієнту і до мережі визнається за кредитом рахунку 701 за загальними правилами пункту 5 НП(С)БО 15, а собівартість списується на 901 згідно з пунктом 7 НП(С)БО 16.
   • Об’єкт оподаткування податком на прибуток формується за фінансовим результатом бухгалтерського обліку з коригуваннями (за потреби) відповідно до підпункту 134.1.1 ПКУ.
   • Операції з продажу електроенергії оподатковуються ПДВ за основною ставкою 20 %, база оподаткування – договірна ціна (тариф) відповідно до пункту 188.1 ПКУ.
   • Для постачання електроенергії до 1 січня 2028 року застосовується касовий метод визначення ПДВ (пункт 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ), тобто податкові зобов’язання виникають на дату надходження оплати (або іншої компенсації).

5. Акциз та спрощена система – додаткові наслідки.

   • Електроенергія є підакцизним товаром за пунктом 215.1 ПКУ, але операції з продажу електроенергії з відновлюваних джерел, а також передача для власного споживання, не оподатковуються акцизом за підпунктами 14.1.29 та 213.2.8–213.2.9 ПКУ.
   • Хоч ТОВ вже на загальній системі, варто враховувати, що виробництво і реалізація підакцизного товару не дозволяють застосовувати спрощену систему для загальних платників ЄП 1–3 груп, про що нагадує підпункт 291.5.1 ПКУ.

У вашій ситуації ключове завдання — правильно кваліфікувати відносини з клієнтом як постачання електроенергії й оцінити потужність СЕС та обсяги реалізації для прийняття рішення щодо ліцензій, після чого налаштувати бухгалтерський і податковий облік як операцій з виробництва та продажу електроенергії.