Нарахування аліментів під час лікарняного та декретної відпустки

Роботодавець утримує й сплачує аліменти лише з тих доходів працівниці, з яких законом дозволено стягнення, і в межах обмежень, а за відсутності доходу в неї накопичується борг за аліментами, але цей борг обчислюють і контролюють, а не сплачують за рахунок коштів роботодавця.

Обґрунтування

1. З яких доходів аліменти утримуються, а з яких ні. Перелік видів доходів, з яких проводять відрахування аліментів, встановлено постановою КМУ № 146, де визначено, зокрема, оплату праці, допомогу по тимчасовій непрацездатності та інші виплати, але прямо передбачено, що аліменти не утримуються з допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами і з допомоги по догляду за хворою дитиною до 14 років, а також з низки інших компенсаційних і соціальних виплат, перелічених у п. 12 Переліку №146. Отже, з допомоги по вагітності та пологах і з допомоги/відпустки по догляду за дитиною до 3 років роботодавець аліментів не утримує.

2. Обов’язок роботодавця щодо утримання аліментів із заробітку. Відрахування із зарплати можливі лише у випадках, установлених законом, а звернення стягнення на заробіток боржника здійснюється за постановою виконавця, яка є обов’язковою для роботодавця (ч. 1 ст. 127 КЗпП, ч. 1 ст. 26 Закону про оплату праці, п. 2 ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 68, ч. 4 ст. 18 Закону № 1404). Якщо працівниці нараховується будь-який «дозволений» дохід (зарплата за відпрацьований час, інші виплати, з яких Перелік №146 не забороняє стягнення), роботодавець зобов’язаний утримати з нього аліменти в розмірі, визначеному виконавчим документом (у вашому випадку 1/4 від чистого доходу), але з урахуванням загальних лімітів 50% або 70% від зарплати до виплати.

3. Мінімальний гарантований розмір аліментів і заборгованість. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і це зобов’язання існує за кожний місяць незалежно від факту одержання доходу платником; якщо утримати належну суму з поточного доходу неможливо, утворюється борг платника за аліментами, який відображають у щомісячному звіті до виконавця з поясненнями причин (ч. 2 ст. 182 СК України, ч. 6 ст. 71 Закону №1404, додаток 9 до Інструкції, затвердженої наказом Мін’юсту від 02.04.2012 №512/5, з посиланням у додатку 9). Роботодавець не сплачує аліменти за рахунок своїх коштів, а лише фіксує та повідомляє про неможливість повного утримання.

4. Практичні дії роботодавця в описаній ситуації.

   • Під час лікарняного по вагітності та пологах: аліменти з допомоги по вагітності та пологах не утримуються; якщо в цьому ж місяці є інший дохід працівниці, з нього утримуються аліменти в розмірі 1/4 чистого доходу, але не більше 70% загальних відрахувань.
   • Під час відпустки по догляду за дитиною до 3 років: зазвичай заробіток не нараховується, тож фактичного утримання немає; роботодавець у звіті до виконавця показує відсутність доходу для стягнення та формування заборгованості.
   • Після появи доходів (повернення з відпустки, премії, компенсації за невикористані відпустки за кілька років тощо) роботодавець з цих сум утримує як поточні аліменти в частці, визначеній виконавчим документом, так і, по можливості, погашає накопичений борг, знову ж у межах 50%/70%.

Фактично роботодавець у період декрету й відпустки по догляду за дитиною не припиняє виконувати постанову виконавця, але просто не має з чого реально утримувати аліменти, тож фіксує заборгованість платника й інформує про це виконавчу службу.