Регулювання термінів виплати заробітної плати у трудовому договорі

У вашій ситуації строки 15-го і 31-го зберігайте як дати ВИПЛАТИ зарплати, а фактичне отримання готівки працівником у відрядженні оформлюйте як отримання депонованих сум або перерахування на картку; уникнути депонування при виплаті готівкою неможливо, але це не порушення, якщо дата виплати зафіксована та гроші внесені в касу.

Обґрунтування

1. Строки виплати зарплати потрібно фіксувати конкретними датами. Зарплата має виплачуватись регулярно, в робочі дні, не рідше двох разів на місяць, з інтервалом не більше 16 календарних днів і не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а конкретні дати встановлюють у колдоговорі чи іншому акті роботодавця і дотримуються їх постійно, без «плаваючих» строків ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону №108/95-ВР.

2. У договорі достатньо прописати сталі строки, без прив’язки до фізичної присутності. У трудовому договорі можна викласти, наприклад: «Заробітна плата виплачується двічі на місяць: за першу половину місяця – 15 числа, за другу половину – 31 числа (30 – в місяцях, де немає 31 числа), у робочі дні роботодавця; у разі, якщо встановлена дата припадає на вихідний/святковий день, виплата здійснюється напередодні відповідно до ст. 115 КЗпП». У цьому пункті не слід прив’язувати виплату до приїзду з відрядження, оскільки закон вимагає саме фіксованих строків, а не «коли працівник з’явиться».

3. Якщо працівник у відрядженні й не може отримати готівку в день виплати — сума підлягає депонуванню. Якщо зарплата виплачується готівкою, в день, зазначений у локальному акті (15, 31), в касу має зайти вся сума до виплати, а суми, які працівник не отримав, обліковують як депоновані й видають після повернення; фактична дата видачі не змінює дати нарахування й дати ВИПЛАТИ в розумінні ст. 115 КЗпП, тому саме депонування дозволяє формально дотримати строків виплати.

4. Єдина реальна альтернатива уникнути депонування — не готівка, а зарахування на рахунок. За ст. 24 Закону №108/95-ВР зарплата може виплачуватися через банки або небанківських надавачів платіжних послуг за письмовою згодою працівника; якщо оформити заяву працівника й передбачити в договорі, що виплата здійснюється шляхом перерахування коштів на його рахунок, зобов’язання роботодавця вважається виконаним у момент зарахування коштів на рахунок, незалежно від того, де фактично перебуває працівник, і потреби в депонуванні не буде.

5. Приклад формулювання пункту трудового договору. Можна записати так: «1) Заробітна плата виплачується двічі на місяць у строки, встановлені Положенням про оплату праці/колективним договором: за першу половину місяця – 15 числа, за другу половину – 31 (30) числа відповідного місяця, у робочі дні роботодавця. 2) У разі збігу строку виплати із вихідним, святковим або неробочим днем, виплата здійснюється напередодні. 3) Виплата провадиться готівкою через касу підприємства або шляхом перерахування на банківський рахунок працівника на підставі його письмової заяви. 4) Невиплачені у встановлені строки суми обліковуються як депоновані та підлягають видачі працівникові при першій його вимозі». Це дозволяє дотриматися норм КЗпП та Закону №108/95-ВР і водночас формально коректно оформити ситуації із відрядженнями.

Уникнути депонування при виплаті зарплати готівкою неможливо, тому безпечний варіант — залишити фіксовані строки, оформлювати депонування й, за можливості, перейти для «відрядників» на виплату через рахунки за їх заявами.