Перекваліфікація агентського договору: податкові ризики та наслідки

Так, договір, який формально названий агентським, але фактично містить істотні умови ліцензії й використовується для перекидання доходів або зменшення податків, може бути перекваліфікований як ліцензійний і розцінений як елемент податкового зловживання, що створює ризики донарахувань, штрафів і кваліфікації як штучного дроблення чи мінімізації оподаткування.

Обґрунтування

Контролюючі органи орієнтуються на реальний економічний зміст операцій а не лише на назву договору. Це прямо випливає з підходу до оцінки «штучного дроблення бізнесу» та «податкового зловживання» коли аналізується, чи має операція ділову мету та реальний господарський сенс, а не лише формальне оформлення. Податковому кодексі України

Запроваджується поняття «податкове зловживання» як операцій або їх сукупності основною або однією з основних цілей яких є отримання податкової вигоди без реального економічного сенсу. Якщо агентська конструкція використовується лише для зниження податків і не відповідає реальному змісту відносин, її можуть визнати податковим зловживанням з донарахуванням податкових зобов’язань. Податковому кодексі України

Штучне комбінування агентських та ліцензійних елементів для обходу звичайного оподаткування прямо вписується в логіку боротьби з «штучним дробленням бізнесу». Приклад з поділом одного бізнесу на кількох ФОПів показує, що податкова дивиться на спільну мету, єдине управління, економічний результат і робить висновок про єдиний бізнес із донарахуванням податків за загальною системою. Аналогічно, якщо через агентський договір фактично маскується виплата винагороди за використання прав інтелектуальної власності, це може бути розцінено як обхід звичайного порядку оподаткування роялті. Податковому кодексі України

Ризики для сторін полягають у перекваліфікації виплат та статусу договору. Для отримувача доходу можливе перекласифікування частини винагороди в роялті з оподаткуванням як пасивного доходу фізособи та втратою режиму єдиного податку щодо цієї частини. Для платника доходу можливий обов’язок податкового агента із донарахування ПДФО та військового збору, штрафи за неутримання податків та можливе донарахування податку на прибуток у разі визнання операції податковим зловживанням.

Якщо буде доведено, що договір агентський лише формально і не відображає реальну модель бізнесу, податкова може донарахувати податки так, ніби використовувався «правильний» з її точки зору ліцензійний договір. Це відповідає запропонованій моделі, за якою операції без ділової мети або створені переважно для податкової економії визнаються податковим зловживанням з донарахуванням та санкціями. Податковому кодексі України

Підсумково, реальний зміст відносин (чи справді є посередництво, чи фактично передається право використання об’єкта авторського права) та наявність ділової мети вирішуватимуть, чи буде договір перекваліфіковано і чи визнають його використання податковим зловживанням з відповідними податковими наслідками.