Аргументи для невідображення виплат ФОП в звіті 4-ДФ

Формально обов’язку відображати виплати ФОПів у 4ДФ немає, а сам платник податку в цих випадках не виконує функції податкового агента, тому невідображення таких виплат можна логічно обґрунтувати нормами ПКУ і судовою практикою, хоча позиція ДПС інша. Основні аргументи нижче.

Обґрунтування

1. Відсутність прямої норми ПКУ про обов’язкове відображення виплат ФОП у 4ДФ
ПКУ не містить окремої статті чи пункту, який прямо зобов’язував би відображати в Податковому розрахунку виплати підприємцям із ознакою «157». Наявність ознаки доходу «157» у Довіднику не створює самостійного податкового обов’язку, оскільки Довідник є технічним додатком до форми, а не нормою закону. Такий підхід прямо підкреслюється в аналізі, де зазначено, що сам по собі код «157» не може встановлювати обов’язки платника.

2. ФОП сам відповідає за оподаткування свого доходу
Виплати ФОПу оподатковуються ним самим за правилами його системи оподаткування. Для ФОПів-єдинників дохід, отриманий від юросіб та інших ФОПів, не оподатковується ПДФО у джерела виплати, а включається до бази єдиного податку. Для ФОПів на загальній системі порядок оподаткування визначено нормами про підприємницький дохід з обов’язком самостійної сплати податку та подання декларації. Отже, функція податкового агента в частині ПДФО і ВЗ при виплаті ФОПу відсутня, а разом з нею й логічне підґрунтя для звітності як податкового агента за 4ДФ.

3. Логіка визначення «податкового агента» в ПКУ
Визначення податкового агента прив’язане до обов’язку утримувати та перераховувати податок з виплат фізичним особам. Якщо виплата здійснюється підприємцю, за якого податок у джерела не утримується, особа, що виплачує дохід, не набуває статусу податкового агента саме щодо цієї операції. Відповідно, немає і підстави вимагати від неї звітності як податкового агента за цією виплатою.

4. Позиція Верховного Суду: при виплаті ФОПу немає ні обов’язку утримувати ПДФО, ні обов’язку відображати дохід у формі 1‑ДФ/4ДФ
ВС у постанові від 13.02.2024 у справі №560/9843/21 прямо вказав, що при придбанні товару у ФОП покупець діє в межах ПКУ, не виступає податковим агентом щодо такого підприємця і не зобов’язаний ані утримувати ПДФО, ані відображати ці виплати в податковому розрахунку за формою 1‑ДФ (тепер 4ДФ). Суд також звернув увагу, що ФОП сам подає свою податкову звітність та підтверджує статус підприємця, що виключає обов’язок податкового агента дублювати ці дані в своєму розрахунку.

5. ПКУ прямо звільняє платника від функцій податкового агента щодо доходів ФОП
Норми ПКУ, які регулюють оподаткування доходів підприємців, виходять з того, що основний обов’язок із декларування і сплати податків лежить на самому ФОП, а не на особі, що здійснює виплату. Це ще раз підкреслює, що відображення таких виплат у 4ДФ не є елементом механізму оподаткування, а радше побажанням контролюючого органу.

6. Аргументи проти «розширювального» тлумачення через Довідник ознак доходів
Податківці обґрунтовують свою позицію наявністю ознаки «157» у Довіднику ознак доходів фізичних осіб, наведеному у Довіднику ознак доходів фізичних та додаток 2 до Порядку №4. Однак Довідник лише кодує вже існуючі види доходів для технічних цілей звітності і не може сам по собі створювати новий обов’язок «подавати інформацію», який не закріплений у ПКУ. Це принципова різниця між законом і підзаконною формою звіту.

7. Судова практика на користь платників у спорах про невідображення ФОП у 4ДФ
Є позитивна судова практика, де суди стають на бік бізнесу й визнають, що відсутність відображення виплат підприємцям у 1‑ДФ/4ДФ не є порушенням, оскільки платник не є податковим агентом щодо таких доходів. Такі рішення застосовують той самий підхід, що й постанова ВС, та прямо спростовують «обов’язковість» вимог ДПС.

8. Штрафи за п. 119.1 ПКУ спірні, бо спочатку треба довести сам обов’язок
ДПС погрожує застосовувати штраф за подання 4ДФ «не в повному обсязі» згідно з п. 119.1 ПКУ. Проте для того, щоб визнати звіт «неповним», контролюючий орган має довести, що певні відомості взагалі підлягали обов’язковому відображенню. Якщо ж обов’язок щодо виплат ФОПів прямо не встановлений законом, а лише випливає з роз’яснень ДПС або з Довідника, правова позиція платника щодо відсутності складу правопорушення є сильною.

9. Відображення виплат ФОП у 4ДФ створює додаткові ризики без прямого юридичного обов’язку
Фактичне включення виплат підприємцям до 4ДФ призводить до:
• зайвої уваги до юрособи з боку ДПС щодо перевірок «прихованих трудових відносин», особливо якщо виплати регулярні й на значні суми
• додаткового контролю доходів самого ФОПа, перевірок ліміту єдиного податку, видів діяльності тощо
При цьому жодної податкової вигоди або зменшення власних ризиків при виплаті «звичайному» ФОПу (не з ТОТ, не з припиненим статусом) таке відображення не дає, оскільки обов’язок утримувати ПДФО і ВЗ все одно не виникає.

10. Формальна логіка: звітність має бути похідною від податкового обов’язку, а не навпаки
Податковий розрахунок 4ДФ — це інструмент контролю за виконанням обов’язків податкового агента. Якщо в конкретній операції у платника немає обов’язку утримувати податок, немає й логічного підґрунтя вимагати від нього дублюючих інформаційних повідомлень про такі операції, особливо коли ФОП сам звітує про цей дохід у своїй декларації.

Підсумок: аргументація проти відображення виплат ФОП у 4ДФ будується на поєднанні норм ПКУ, визначення податкового агента, спеціальних правил оподаткування ФОП та усталеної судової практики, які разом показують, що закон не містить прямого обов’язку подавати такі дані, а позиція ДПС є розширювальним тлумаченням, яке можна оскаржувати.