Невідповідність умов поставки: ризики та рішення для підприємства

Невідповідність умов поставки створює ризик заниження митної вартості, помилок у ПДВ та викривлення обліку основного засобу.

Розбіжності між умовами поставки у контракті, заявці перевізника та митній декларації можуть призвести до неправильного визначення митної вартості. Відповідно до Митного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text (ст. 49, 50), саме митна вартість є базою для нарахування митних платежів і ПДВ. При умовах EXW покупець несе всі витрати від складу продавця, тому витрати на транспортування та навантаження до кордону повинні додаватися до митної вартості (ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України). Натомість при FOB такі витрати вже включені у вартість товару. Якщо фактично діяли умови FOB, але в декларації зазначено EXW, митний орган може розцінити це як подання недостовірних відомостей, а невключення витрат — як заниження митної вартості, що тягне донарахування податків і штрафи.

Також виникає проблема з визначенням дати визнання активу. Момент переходу ризиків залежить від умов поставки: при EXW — на складі продавця, при FOB — у момент завантаження на судно. Це впливає на дату оприбуткування та курс НБУ, за яким формується первісна вартість активу і визначаються курсові різниці (НП(С)БО 9 «Запаси» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0751-99#Text, п. 5; НП(С)БО 21 «Вплив зміни валютних курсів» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0515-00).

Крім того, податкові органи можуть поставити під сумнів включення витрат на транспортування до первісної вартості основного засобу, якщо документи містять суперечливі умови поставки. Формування первісної вартості здійснюється відповідно до НП(С)БО 7 «Основні засоби» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00#Text, де передбачено включення витрат, безпосередньо пов’язаних із доведенням активу до стану придатності до використання.

Для виправлення ситуації необхідно встановити фактичні умови поставки на підставі первинних документів (інвойс, коносамент, договір перевезення) та визначити, хто ніс витрати і коли перейшли ризики. Якщо умови в митній декларації зазначені помилково, їх можна виправити шляхом внесення змін відповідно до ст. 269 Митного кодексу України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text на підставі заяви декларанта та підтвердних документів.

У бухгалтерському обліку, якщо встановлено іншу дату переходу контролю, необхідно скоригувати дату визнання активу та його вартість за відповідним курсом. При цьому право власності виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором (Цивільний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3863, ст. 334). І тут виникає розбіжність:

Дата визнання активу залежить від переходу контролю та ризиків (НП(С)БО 9 «Запаси», п. 5).

При EXW ризики переходять на складі продавця в Китаї.
При FOB — у момент завантаження на судно. Різниця в часі між цими подіями може становити тижні, що впливає на курс НБУ, за яким основний засіб зараховується на баланс, та на подальший розрахунок курсових різниць за заборгованістю перед нерезидентом. Податкові органи можуть поставити під сумнів правомірність включення до витрат (або до первісної вартості ОЗ) вартості послуг перевізника, якщо умови постачання в МД (EXW) суперечать умовам у договорі (FOB/FCA) або заявці.

Отже, вірною діє буде - звернутися до митного брокера для оформлення аркуша коригування до митної декларації.

Раді допомогти, звертайтесь ще!