Питання оренди автомобіля: страховка, податки та амортизація

Прямої норми про включення страхування до собівартості оренди немає, але існує ризик, що при збитковості операції податкова може трактувати витрати як додаткове благо фізособи.

Чинне законодавство не містить прямої норми, яка б зобов’язувала включати витрати на страхування (як ОСЦПВ, так і КАСКО/військові ризики) до собівартості послуг оренди або до складу орендної плати.

Відповідно до п. 7 НП(С)БО 16 «Витрати» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00#o12, витрати визнаються або разом із доходом, або у періоді їх здійснення, якщо неможливо прямо встановити зв’язок із доходом.

У випадку страхування такий зв’язок не є однозначним:

ОСЦПВ можна аргументувати як витрати, необхідні для експлуатації авто;

КАСКО та військові ризики - скоріше витрати періоду.

При цьому п. 18 НП(С)БО 16 дозволяє відносити страхування до адміністративних витрат.

Водночас податкове законодавство не дає чіткої відповіді, як саме такі витрати повинні враховуватись при оренді. Тому підхід контролюючих органів може базуватись не на формальній нормі, а на економічній суті операції.

Зокрема, існує ризик, що якщо податкова встановить:

що витрати (включаючи страхування) здійснюються в інтересах фізичної особи-засновника;

або що операція оренди є збитковою чи економічно невиправданою;

то відповідно до п.п. «г» п.п. 164.2.17 ПКУ такі витрати можуть бути розцінені як додаткове благо фізичної особи.

Саме тому ключовим фактором є не сам факт наявності страхування, а загальний фінансовий результат операції.

Якщо орендна плата покриває витрати та виглядає ринковою - позиція підприємства значно сильніша.

Щоб мінімізувати ризики, практично застосовуються такі підходи: встановлювати орендну плату на рівні, що покриває витрати (включаючи страхування); або обґрунтовувати, що витрати здійснюються в межах господарської діяльності підприємства; у складних випадках - отримати індивідуальну податкову консультацію (ІПК).

Відповідно до п.п. 267.1.1 ПКУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n6410 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів. Ключове - саме право власності, а не користування.

Відповідно до п.п. 267.2.1 ПКУ авто є об’єктом оподаткування, якщо одночасно: з року випуску минуло не більше 5 років; середньоринкова вартість перевищує 375 МЗП (у 2026 році - 3 242 625 грн); і що важливо (як підкреслено у статті) - авто є у переліку Мінекономіки (https://storage.7eminar.ua/content26/handbooks/5420/perelik.xlsx)

Toyota у переліку є, але конкретна модель (Land Cruiser 3.3 Diesel) потребує точного співпадіння (рік, об’єм двигуна). Якщо модель є в переліку - податок обов’язковий. Якщо немає податок не сплачується, навіть якщо вартість відповідає критеріям.

.Саме наявність авто у цьому переліку є вирішальним фактором для виникнення податкового обов’язку.

Ставка податку становить 25 000 грн на рік за кожен автомобіль (п. 267.4 ПКУ), а якщо авто придбане протягом року - податок сплачується пропорційно місяцям (п.п. 267.6.4 ПКУ).

Детальніше про порядок визначення об’єкта оподаткування, розрахунок податку та практичні нюанси можна переглянути у статті за посиланням: https://7eminar.ua/news/6795-transportnii-podatok-2025

Раді допомогти, звертайтесь ще!