Звільнення працівника та повернення перевитрати за відпускні кошти

Так, звільнення працівника під час призупинення дії трудового договору можливе; у день звільнення роботодавець проводить остаточний розрахунок і має право утримати суму переплати відпускних за невідпрацьовані дні, а за недостатності виплат — працівник повертає кошти добровільно або їх стягують у судовому порядку.

Призупинення дії трудового договору не припиняє трудових відносин між працівником і роботодавцем. Це означає, що трудовий договір продовжує існувати, а тому може бути припинений на загальних підставах. Відповідно до ст. 13 Закону України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» https://zakon.rada.gov.ua/go/2136-20 призупинення дії трудового договору не є припиненням трудових відносин. Тому працівник може звільнитися, зокрема, за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 або за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 цього Кодексу. Роботодавець у такому випадку видає наказ про звільнення на підставі заяви працівника або іншої відповідної підстави.

Якщо до призупинення трудового договору працівнику були виплачені відпускні за період, який він фактично не відпрацював, роботодавець має право провести відрахування із сум, що належать працівникові при звільненні. Таке відрахування передбачене ст. 22 Закону України «Про відпустки» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 та ст. 127 Кодексу законів про працю України. Норма передбачає, що у разі звільнення працівника до завершення робочого року, за який він уже використав щорічну відпустку повної тривалості, роботодавець має право утримати із заробітної плати суму за дні відпустки, які були надані авансом. Водночас закон встановлює випадки, коли таке відрахування не проводиться (наприклад, призов на військову службу, переведення на інше підприємство, скорочення штату, ліквідація підприємства, вихід на пенсію тощо).

Період призупинення трудового договору не включається до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про відпустки» до такого стажу включається лише фактично відпрацьований час та інші визначені законом періоди. Отже, з 24.03.2022 до березня 2026 року стаж для щорічної відпустки працівнику не нараховувався, що означає наявність переплати за невідпрацьовані дні відпустки, якщо вона була надана авансом.

Сума відрахування визначається виходячи з того самого середнього заробітку, який застосовувався під час нарахування відпускних. Перерахунок середнього заробітку за новими розрахунковими періодами не проводиться. Під час остаточного розрахунку при звільненні роботодавець утримує суму переплати із належних працівнику виплат. Якщо ж суми, що підлягають виплаті при звільненні, недостатньо для покриття боргу, працівник може добровільно повернути кошти шляхом внесення їх до каси підприємства або перерахування на рахунок роботодавця. У разі відмови працівника повернути кошти роботодавець має право звернутися до суду протягом строку, визначеного ст. 233 Кодексу законів про працю України.

У день звільнення роботодавець повинен провести повний розрахунок із працівником. Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов’язаний виплатити всі належні працівникові суми у день звільнення та письмово повідомити його про проведені нарахування і виплати. Також працівнику видається копія наказу про звільнення та, за потреби, оформлюється запис про припинення трудових відносин у трудовій книжці відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України.

Раді допомогти, звертайтесь ще!