Переоцінка основних засобів: оформлення, документи та бухгалтерські проводки

Так, можна збільшити власний капітал шляхом переоцінки основних засобів, але лише за умови дотримання вимог НП(С)БО 7, залучення професійного оцінювача та правильного бухгалтерського відображення — тоді податкових наслідків не виникне або вони будуть нейтральними.

Переоцінка основних засобів проводиться у разі, якщо їх залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Поняття суттєвості підприємство визначає самостійно в обліковій політиці, але на практиці зазвичай орієнтуються на відхилення близько 10%, що відповідає п. 34 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів. Важливо, що рішення про переоцінку одного об’єкта автоматично означає обов’язок переоцінити всю групу основних засобів, до якої він належить, — така вимога прямо встановлена п. 16 НП(С)БО 7 «Основні засоби». Надалі переоцінки мають проводитися регулярно, щоб балансова вартість не втрачала зв’язок зі справедливою.

Процедура оформлення починається з управлінського рішення: керівник видає наказ про проведення переоцінки, визначає групи основних засобів та створює комісію. Для визначення справедливої вартості обов’язково залучається суб’єкт оціночної діяльності, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» саме професійна оцінка є належною підставою для переоцінки в бухобліку. За результатами складається звіт про оцінку, на підставі якого комісія підприємства оформлює акт переоцінки (можна використовувати форму, затверджену наказом Мінфіну №818, або власну форму з усіма обов’язковими реквізитами). Після цього відповідні зміни вносяться до інвентарних карток та регістрів обліку основних засобів.

У бухгалтерському обліку дооцінка відображається згідно з пп. 17–19 НП(С)БО 7. При першій дооцінці збільшення залишкової вартості об’єкта показують проводкою Дт 10 «Основні засоби» – Кт 411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів». Одночасно коригується сума зносу через індекс переоцінки проводкою Дт 10 – Кт 131.

Індекс переоцінки = Справедливу вартість об'єкта / Залишкову вартість об'єкта, і результат множиться на первісну вартість та знос для визначення нових переоцінених величин

Витрати на послуги оцінювача включаються до витрат звітного періоду (наприклад, Дт 92 або 949 – Кт 685). Якщо об’єкт має нульову залишкову вартість і індекс переоцінки розрахувати неможливо, справедливу вартість додають до первісної вартості без коригування зносу або попередньо переглядають строк корисного використання та ліквідаційну вартість.

Податкові наслідки залежать від статусу платника податку на прибуток. Для платників, які не застосовують податкові різниці, дооцінка впливає лише через бухгалтерський фінрезультат: зростає амортизація, але сама дооцінка не є доходом. Для платників, які застосовують різниці, діє норма пп. 138.3.1 Податкового кодексу України: податкова амортизація розраховується без урахування переоцінок. Тобто в додатку РІ фінрезультат збільшується на суму бухгалтерської амортизації (яка зросла після дооцінки) та зменшується на суму «податкової» амортизації, і в підсумку податок на прибуток не змінюється. Операція з переоцінки не є постачанням товарів, тому об’єкта оподаткування ПДВ не виникає.

Щоб уникнути будь-яких ризиків, переоцінку слід проводити саме на дату балансу, залучати сертифікованого оцінювача та чітко дотримуватися вимог НП(С)БО 7. Також слід пам’ятати, що малоцінні необоротні активи, які амортизуються методами «50/50» або «100%», переоцінці не підлягають.

Раді допомогти, звертайтесь ще!