Податкові наслідки зміни строків амортизації основних засобів

Ситуація, яку ви описали, охоплює кілька організаційних і податкових питань, що взаємопов’язані, й усі вони зводяться до ключового моменту — невідповідності фактичного обліку положенням наказу про облікову політику. Поточна практика ведення обліку без приведення її у відповідність до облікової політики є помилковою та створює ризики щодо достовірності фінансової звітності, а також правильності визначення податкових різниць із податку на прибуток.

По порядку-

1. Відсутність у наказі методу амортизації МНМА, але його застосування в обліку
Згідно з п. 27 НП(С)БО 7, підприємство самостійно обирає метод амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) — це може бути як 100% у першому місяці використання, так і 50%/50%. Однак обраний метод є частиною облікової оцінки, і для забезпечення послідовності в обліку (п. 8 НП(С)БО 6) він повинен бути закріплений у наказі про облікову політику.

Використання одночасно кількох методів без їхнього обґрунтування в політиці суперечить принципам системності та послідовності бухгалтерського обліку. Це порушення не призводить до податкових різниць, оскільки МНМА не є об’єктом амортизації для цілей розділу ІІІ ПКУ (пп. 14.1.138). Але впливає на достовірність фінзвітності і, відповідно, на фінрезультат, який є базою для оподаткування.

2. Строки амортизації ОЗ, більші за встановлені в обліковій політиці та ПКУ
Якщо в бухобліку для об'єкта основних засобів встановлено строк корисного використання більший, ніж мінімально допустимий згідно з ПКУ, то в податковому обліку застосовується саме цей довший строк (пп. 138.3.3 ПКУ). Це не є податковим порушенням і не потребує окремої різниці в додатку РІ — витрати визнаються поступово в межах амортизації.

Однак, якщо ці строки не відповідають строкам, зафіксованим у наказі про облікову політику, то таке відхилення повинно бути належним чином документально оформлене. Наприклад, у наказі про введення об’єкта в експлуатацію слід зазначати, що строк корисного використання встановлений за рішенням комісії виходячи з технічних особливостей, умов експлуатації тощо. Інакше податківці можуть поставити під сумнів обґрунтованість амортизації.

3. Визнання об’єктами ОЗ активів вартістю до 20 000 грн
У податковому обліку основними засобами вважаються лише активи з первісною вартістю понад 20 000 грн (пп. 14.1.138 ПКУ). Тому якщо підприємство в бухобліку веде такі активи на рахунку 10 (визнає їх ОЗ) і нараховує на них амортизацію, то в податковому обліку така амортизація не створює різниць і не повинна потрапляти в додаток РІ до декларації з податку на прибуток (підтверджено ЗІР, категорія 102.05; ІПК ДПС №2344/ІПК/99-00-21-02-02-06).

Такі активи — це МНМА, а не ОЗ для цілей податкового обліку, і амортизація за ними відображається лише у складі фінрезультату

4. Відсутність наказів про введення в експлуатацію
Відповідно до ст. 9 Закону про бухоблік, господарська операція повинна бути підтверджена первинним документом. Для основних засобів таким документом є акт введення в експлуатацію (наприклад, ОЗ-1 або інший документ, затверджений підприємством).

Якщо відсутні накази про введення в експлуатацію, немає юридично підтвердженого моменту початку нарахування амортизації (п. 29 НП(С)БО 7). Це дає підстави контролерам виключити витрати на амортизацію з податкового обліку в разі перевірки, навіть якщо фактично об’єкт використовується.

-Оновіть наказ про облікову політику, доповнивши його:

• обраним методом амортизації МНМА (100% або 50%/50%);
  порядком визначення строків корисного використання ОЗ (наприклад, за рішенням комісії, не менше мінімальних строків згідно з ПКУ).

-Забезпечте наявність наказів про введення в експлуатацію всіх об’єктів основних засобів (з вказаним строком амортизації та інвентарним номером).
-Переконайтесь, що амортизація активів вартістю до 20 000 грн не потрапляє у додаток РІ, оскільки вони не є ОЗ у податковому обліку.
-Систематизуйте підходи до обліку МНМА, обрати один метод і застосовувати його послідовно або, якщо потрібно, розділити за групами МНМА та прописати це в політиці.
Таким чином, проблема не в самих податкових різницях, а в неузгодженості облікової політики з практикою обліку, що при перевірці може бути використано як підстава для коригувань фінрезультату чи донарахувань.

Раді допомогти, звертайтесь ще!