Реалізувати рекомендацію щодо внутрішнього наказу з іменування товару як «бренді» замість «коньяк» не є прямою вимогою закону, а є методичною порадою для уникнення ризиків при звітності й програмуванні облікових систем — це слушне, але не обов’язкове рішення.

Закон №3817‑IX прямо дозволяє продавати залишки продукції, виробленої і маркованої до 01.01.2026 року як «коньяк», до повної реалізації таких запасів. Це випливає з розділу XIII, п. 13 Закону — законодавець зберіг право обігу такої продукції за старими правилами, оскільки перехідний період тривав до кінця 2025 року і завершився саме у зв’язку з виконанням Україною своїх міжнародних зобов’язань. Угода про асоціацію між Україною та ЄС (ст. 208) підтверджує, що саме така 10‑річна поступка надана для маркування, і цей період не може бути довільно скорочений податковими чи іншими органами.

Тому сама по собі порада оформити внутрішній розпорядчий документ з іменуванням «бренді» не випливає за своєю суттю з прямої норми закону як обов’язкова вимога для продажу залишків. Але саме така рекомендація має під собою вагомі аргументи з точки зору організації обліку, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» та правильного відображення операцій у звітності. Закон про захист прав споживачів вимагає, щоб інформація про товар була достовірною, чіткою й не вводила покупця в оману. Якщо в облікових системах, чеках РРО або в акцизних деклараціях товари мають невідповідність між назвою, що фактично використана у документах і на етикетці (“коньяк”), і тим, як підприємство класифікує товар у звітності після 01.01.2026, це може створювати ризики претензій щодо неналежної інформації для споживачів чи подання звітів з невірними даними.

Певні нормотворчі акти, зокрема Порядок №14 щодо акцизної звітності, містять вимогу узгоджувати назви підакцизних товарів та їх категорії, що безпосередньо впливає на правильність заповнення декларації з акцизного податку. Тут рекомендація внутрішнього наказу є виправданою: він документально фіксує підхід підприємства щодо класифікації залишків «коньяку» як позицій, що з 2026 року фактично в обліку і звітності будуть іменуватися «бренді». Такий наказ допомагає уникнути технічних помилок при перепрограмуванні РРО, а також підтверджує, що підприємство усвідомлює зміну законодавчих умов і свідомо розмежовує старі залишки й нові партії.

Важливо, що податкова служба не заперечує сам факт реалізації залишків на законних підставах — прямо навпаки, закон це дозволяє. Проблеми можуть виникнути не від законодавчої заборони продажу, а від невідповідності інформації в документах, чеках і звітності, що може бути розцінено як некоректне інформування покупця або помилка в заповненні звітних форм, яка потенційно може призвести до претензій за Законом про захист прав споживачів та законами щодо обліку підакцизних товарів.

Отже, рекомендація оформити внутрішній наказ, хоча й не є прямою вимогою закону, ґрунтується на необхідності забезпечити чіткість, достовірність і відповідність між різними інформаційними системами підприємства та законодавчими вимогами щодо обліку й звітності підакцизних товарів. Це зменшує податкові, правові та споживчі ризики без порушення існуючих норм.

Раді допомогти, звертайтесь ще!