Проводки підприємства щодо штрафу та компенсації водія-лізингодавця

До моменту переходу права власності до лізингоотримувача (зазвичай це відбувається після повної оплати предмету лізингу) автомобіль є власністю лізингодавця. Відповідно в органах МВС такий автомобіль числиться також за лізингодавцем.

Якщо порушення ПДР було зафіксоване в автоматичному режимі (фото/відеофіксація), то адмінштраф зазвичай «прилітає» тій юрособі, за якою зареєстрований транспортний засіб (ст. 142 КУпАП), тобто у даному випадку лізингодавцю.

Цього можна було б уникнути, якби до Єдиного державного реєстру транспортних засобів було внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу (у даному випадку – лізингоотримувача). Тоді б штрафи надходили безпосередньо йому. Але вочевидь у наведеній ситуації цього не було зроблено.

Логічно вважати такий платіж штрафною санкцією (чим він є по суті). Але очевидним це є для лізингодавця (адже йому ця санкція була «виставлена» від МВС). А от те, що це є штрафною санкцією від лізингодавця лізингоотримувачу – слід прописати в договорі. Важливо назвати таку суму саме штрафною санкцією, тоді згідно із наведеною вище нормою, ПДВ-наслідків можна буде «не боятися».

Отже, якщо лізингоотримувач сплачує лізингодавцю суму сплаченого останнім штрафу (за порушення ПДР) в якості штрафної санкції, то в обліку лізингоотримувача така операція відображається так:

Дт 948 «Визнані штрафи, пеня, неустойка» - Кт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» - нараховано штрафну санкцію;
Дт 685 – Кт 311 – сплачено штрафну санкцію.

І, до речі, штрафну санкцію зазвичай «виставляють» не в рахунку, а через претензію.

Оскільки, як вказано у запитанні, лізингоотримувач перебуває на загальній системі оподаткування (тобто є платником податку на прибуток), то якщо при цьому він є «високодохідником», то слід звернути увагу на податкову різницю згідно із пп. 140.5.11 ПКУ. Згідно із цією нормою фінрезультат до оподаткування збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку на прибуток (крім фізичних осіб, які є платниками ПДФО).

Але зазвичай лізингодавці є фінансовими установами й платниками податку на прибуток. В такому разі застосовувати вказану різницю лізингоотримувачу не доведеться.

Висновки:

Компенсувати лізингодавцеві суму сплаченого ним штрафу за порушення водіями лізингоотримувача ПДР доцільно як сплату штрафної санкції, наприклад, за порушення правил поводження з об’єктом лізингу. Порядок сплати таких санкцій має бути передбачений лізинговим договором. Нарахування такої санкції оформляється претензією.

В бухобліку лізингоотримувача така операція відображається так:

Дт 948 - Кт 685 - нараховано штрафну санкцію;
Дт 685 – Кт 311 – сплачено штрафну санкцію.

Якщо лізингодавець є платником податку на прибуток, то податкових різниць за такою операцією не виникатиме.

Раді допомогти, звертайтесь ще!