Визначення оплати простою: колективний договір та КЗпП нюанси

Згідно колдоговору по середній.

1. Законодавчий рівень. Порядок оплати простою визначає ст. 113 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n680. У загальному випадку час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, та навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Простій з вини працівника оплаті не підлягає.

У разі простою у зв’язку з бойовими діями/повітряною тривогою мінімальна оплата періоду простою становить 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Адже загроза життю чи здоров’ю працівників, яка, безумовно, може виникнути, не пов’язана з виробничою ситуацією, як передбачено у ст. 113 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n680.

2. Локальний рівень. Колективними угодами (договорами) може бути встановлена оплата простою в більшому розмірі, ніж визначено у ст. 113 КЗпП ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n680.

Якщо в колдоговорі оплата за середньою зарплатою, знадобиться Порядок № 100 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#n19. Розрахунковий період в загальному випадку складе 2 місяці, що передують місяцю початку простою.

Обчислення оплати простою в такому разіпроводимо шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, протягом яких тривав простій. Середньоденну зарплату визначаємо діленням зарплати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Раді допомогти, звертайтесь ще!