Положення виконання грошового зобов'язання закріплені в ЦКУ ст.533, який передбачає, що грошове зобов`язання має бути виконане у національній валюті - українській гривні. Якщо ж у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (зокрема, частиною другою ст. 5 Закону № 2473).

За договорами купівлі-продажу, постачання між резидентами- розрахунки виключно в гривні.

В ЦКУ зазначено:

Стаття 524. Валюта зобов'язання

1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Отже, варіант зазначення ціни в договорі з прив'язкою до курсу валюти може бути такий:

Ціна встановлюється в еквіваленті Х євро за курсом НБУ та дату (дати) оплати (частковиз оплат) або дату укладання догвору, або дату поставки, або якусь конкретну дату "хх.хх.хх"

або такий, що враховує коливання курсів:

"Ціна товару встановлюється в гривнях.
На дату поставки ціна товару підлягає уточненню без додаткового узгодження сторонами за такою формулою:
С = С дог х ( К пост/К дог), де:
С дог - ціна на дату підписання договору;
К пост - коефіцієнт, розмір якого дорівнює офіційному курсу гривні до долара США, установленому НБУ на дату здійснення поставки товару;
К дог - коефіцієнт, розмір якого дорівнює офіційному курсу гривні до долара США, установленому НБУ на дату укладення договору".

Або інший аналогічний варіант, погоджений сторонами.

Вказати в договорі просто "Ціна Х євро", без додаткових пояснень щодо перерахунку в гривні, буде помилкою, і можна буде стверджувати, що договір складений без належного зазначення істотних умов, тобто не містить ціни договору.

Якщо у вказаному договорі із розстрочкою платежів курс перерахунку буде залежати від дати оплати, остаточна ціна договору в гривні визначиться тільки після кінцевої оплати. У такому разі буде необхідно коригувати в обліку постачальника суму отриманого доходу та, у покупця, первісну вартість придбання ТМЦ, і складати розрахунки коригування до ПН.

Наприклад: перша попередня оплата є першою подією, видається ПН на кількість, що відповідає сумі в грн такох предоплати, з ціною, що відповідає теперішньому курсу.. Надалі, при відвантаженні, видається ПН на першу подію постачання (на решту кількості, не охоплену попередньою оплатою). В подальшому, при остаточному розрахунку, виявляється, що загальна сума більша, ніж сума двох складених ПН. У такому разі по першій ПН робиться нульовий РК на зміну ціни та зміну кількості (причина коригування — 104 зміна номенклатури), а за другою ПН, що складена за фактом постачання, робиться РК, яка відображає зміну ціни товару та відповідно і зміну кількості (бо кількість прив'язана до частини, що оплачена попередньою оплатою), тобто також причина 104, але тут буде донарахування ПДВ, оскільки сума, ймовірно, через зміну курсу збільшиться (курс, імовірно, буде тільки зростати). Остаточну ціну варто завтердити в кінці оплати коригувальним актом (і передбачити навність цього етапу в окремому пункті договору).

Раді допомогти, звертайтесь ще!