Групою основних засобів (ОЗ) вважають сукупність об’єктів ОЗ, однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання (п. 4 НП(С)БО 7 «Основні засоби»,

Адже згідно з вимогами п. 28 НП(С)БО 7 метод амортизації: обирають з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від використання об’єкта ОЗ; переглядають у разі, коли змінюються очікування відносно способу споживання економічних вигід від використання об’єкта ОЗ.

Тож до різних об’єктів ОЗ однієї групи можна застосовувати різні методи амортизації. Хоча, якщо за судженням підприємства від однотипних об’єктів ОЗ, об’єднаних у групи чи підгрупи, майбутні економічні вигоди споживаються однаковим способом, то цілком можна амортизувати їх одним методом. На практиці здебільшого саме такий груповий підхід і використовують. Адже це значно спрощує облікову роботу.

Мінфін радить визначати методи амортизації ОЗ у розпорядчому документі про облікову політику (пп. 2.1, 2.5 Методрекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. № 635). Проте чітко Мінфін не говорить, що обирати відповідний метод треба щодо якоїсь конкретної групи ОЗ, а не індивідуально для кожного об’єкта.

Отже, можна встановити: один метод амортизації для усіх ОЗ; один метод для однорідної групи об’єктів; свій метод для окремих об’єктів ОЗ.

Амортизаційні різниці виникатимуть з таких причин.

Різні строки корисного використання. В бухобліку немає будь-яких обмежень щодо вибору строку корисного використання необоротних активів. В податковому обліку (пп. 138.3.3, 138.3.4 ПКУ) для різних груп ОЗ та НА визначені граничні (мінімальні) строки корисного використання таких об’єктів У разі коли бухгалтерські строки амортизації відрізняються від установлених ПКУ, суми бухгалтерської і податкової амортизації також будуть різними.

Неспівпадіння критеріїв віднесення до ОЗ. У податковому обліку встановлює вартісний критерій у 20000 грн. Що ж до бухгалтерського обліку, то тут такий критерій можна встановити в будь-якій іншій сумі.

Відмінності в підходах до обліку невиробничих ОЗ. ПКУ не дозволяє нараховувати амортизацію на витрати, пов’язані з придбанням (виготовленням), ремонтом, реконструкцією, модернізацією й іншими поліпшеннями невиробничих ОЗ (п.п. 138.3.2 ПКУ). Водночас у бухгалтерському обліку жодних заборон із цього приводу немає. Тому якщо на балансі підприємства-високодохідника є невиробничі ОЗ і вони амортизуються, «амортизаційну» різницю визначати необхідно, щоб виключити вплив витрат у вигляді бухгалтерської амортизації таких ОЗ на об’єкт обкладення податком на прибуток.

Здійснення переоцінки ОЗ у бухобліку. згідно з п.п. 138.3.1 ПКУ суми переоцінки в розрахунку податкової амортизації участі не беруть. А ось у бухобліку після проведення уцінки або дооцінки нарахування амортизації здійснюється виходячи з нової вартості переоціненого об’єкта ОЗ (детальніше див. у підрозділі 4.1 на с. 50). У зв’язку із цим у податковому і бухгалтерському обліку база для розрахунку амортизації (отже і сума амортизації) буде різною.

Раді допомогти, звертайтесь ще!